Головна » Конспекти » 1 Клас » Природознавство / Я і Україна

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ 20

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ 20

Глухий дощик (3 народного)

— Дощику, дощику, — просять люди, — іди туди, де просять...

— Де косять? — недочув дощик та й побіг на пасовищу.

— Дощику, дощику, іди туди, де чорно.

— Де вчора? — недочув дощик та й побіг туди, де лив учора.

— Дощику, дощику, іди туди, де ждуть.

— Де жнуть? — знову недочув дощик і швидко побіг на жнива.

Який океан найглибший?

Сьогодні людина вивчає океан. До глибини 3600 м дно океанів вкрито м'якими тінистими покладами, які складаються зі скелетів малих морських тварин. На глибинах більше 6 км дно вкрите мілкою тиною, яку називають «червона глина». В її частинку входять скелети тварин, залишки мілких рослин, вулканічні золи.

Глибину океанів виміряють, направляючи в глиб звукові хвилі і приймають відбитий сигнал. Для цього виміряють час, за який звукова хвиля доходить до дна і після відбиття вертається, і після цього час ділять на дві частини.

Найглибший — Тихий океан, його середня глибина 4.281 м, потім

Індійський — 3.963 м, Атлантичний океан — 3.926 м.

Для порівняння: Балтійське море має середню глибину — 55 м.

Невідомо, чому і як сіль попала в океан. Але відомо: якщо висушити всі океани, із солі можна було б побудувати стіну висотою 230 км і товщиною 2 км, така стіна змогла б обігнути всю земну кулю.

В і л морської води є ЗО г солі.

Гірський струмок

За все моє життя я нікому не заподіяв зла. Я хлюпочу і біжу собі, біжу, щоб утамувати спраглих.

У літню спеку скільки звірини йде до мене, п'є мою водицю.

А скільки стомленого люду. Прийдуть, відпочинуть.

Холодної водиці нап'ються. А тільки один із тисячі скаже: «Бувай здоровий, гірський струмочок». А інші проходять.

То хай вже

Адже я такий щасливий часом, як згадаю, що коло мене мої вірні друзі. Ось хоч би оце каміння. Воно поросло мохом. А ще нахилилися наді мною жовта скеля й дивиться на мене. А он велети-клени попнулися аж до неба, і куди там пробитися до мене палаючому сонцю.

А їхнє корячкувате коріння так і в'ється коло моїх грудей.

А на третій версті випиває мене, поїдом їсть величезна річка і губить мене, моє ім'я. І що їй тільки заманеться, те вона й робить зі мною. Як зареве та як шарпоне береги, аж дерева з корінням вивертає, рідину по собі лишає. А я мушу допомагати, бо я ж у ній течу.

Ох, ладен розірвати себе!

Скільки разів допікали мене зойки людей: «Людину річка підхопила, рятуйте!». А в тому ж і моєї вини є трохи. Ой, гірка доля моя!

О, якби я міг безупинно текти й поливати землю, та гірка доля моя!

О, якби я міг безупинно текти й поливати землю та напувати і людину, і звірину. А який я щасливий, коли пробігаю повз травичку, що уже ось-ось має засохнути, і освіжаю її, а вона дякує мені.

А ледь зачує моє хлюпотіння, так і голубиться до мене й гукає:

— Спасибі тобі, струмочку, спасибі! Або продзюрчу там, де буря понівечила коріння дерев. Напою його, і вже потяглися листочки вгору.

Та ось цієї ночі приснився мені сон, що страшна посуха геть висушила мене.

Посохли трави, дерева, усі мої родичі й друзі. Гарнесенька пташка спурхнула з осикової гілки, щоб покупатися, та куди, не змочила й крилець та й заплакала.

Я все бачив, і боліло моє серце. Мої друзі: щавель, очерет, береза, липа самі вже засихали, але захвилювалися: «Допоможімо струмкові, щоб він не висох». І вони дали мені по краплинці роси зі своїх листочків, гілочок, корінців та дарма. Наче сама земля провалилася переді мною і мала ось-ось поглинути мене. Я перелякався і прокинувся.

Глянув угору, всі кручі й провалля закутав туман. Клен прошепотів: «Не бійся, крихітко, не висохнеш, не загинеш!»

Аж ось обережний олень, поклав на спину роги, квапливо підійшов до мене, припав до чистої води, напився й пішов. Аж тоді я заспокоївся й сказав: «Ні, не всох я, ні». (В. Пшавела)



Джерело: noindex
Категорія: Природознавство / Я і Україна | Додав: SYLER (19.10.2013)
Переглядів: 760 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо, вам будуть цікаві ці конспекти

В. Сухомлинський «Оленчин горобчик». О. Зима «Дві білки і лисиця». «Сонячна п...
Екскурсія до шкільної майстерні
Різання паперу ножицями по прямій лінії. Способи нанесення зображення на папі...
В. Сухомлинський «Горбатенька дівчинка» В. Нестайко «Руденький»
Осінь. Рослини восени. Охорона здоров'я восени
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]