Головна » Конспекти » 5 Клас » Зарубіжна література

Ідея радості життя й відкриття світу у творі

Тема. Ідея радості життя й відкриття світу у творі.

Мета: допомогти учням з’ясувати, що утворі письменика сумне, а що –радісне; навчити давати оцінку зображуваному з позицій загальнолюдських моральних ціностей; розвивати навички виразного читання, переказу, визначення основних епізодів, їх аналізу, уміння висловлювати та відстоювати власні думки; виховувати почуття гумору, поваги до старших, найкращі моральні якості.

Обладнання: ілюстрації до твору

Тип уроку: комбінований

 Хто полюбить книгу, той далеко

 піде у своєму розвитку.

 Книга рятує душу від Здерев'яніння.
 Тарас Шевченко

 

Хід уроку

 

 І. Мотивація навчальної діяльності.

Роман «Поліанна» належить до книг, що можуть змінити не тільки нас самих, а й наше ставлення до навколишнього світу. Ця книга обійшла половину земної кулі, і навчила представників різних країн і національностей «грати в радість», вселила віру у свої сили і змусила замислитися над тим, як ставитися до самих себе, до труднощів у житті й до людей, які тебе оточують. І от сьогодні на уроці ми говоритимемо про ідею радості життя й відкриття світу у творі.

Полліанна стала «радісною звісткою» для всіх, хто її зустрічає. В романі є ще один яскравий образ - призма, яка може змінювати напрям світла і створювати довкола веселкові промені. Образ Полліанни, котра ніколи не втра­чає віри і несе радість, теж є своєрідною призмою для інших персонажів. У такий спосіб Елеанор Портер стверджує необхідність наближення лю­дини до Бога через відповідні зміни в її душі.

Образ дівчинки Полліанни, котра, незважа­ючи на смерть батьків та інші життєві випро­бування, радіє кожному дню і намагається до­помогти всім, з ким зустрічається, став одним із найулюбленіших для дітей усього світу.

 ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Суть гри «Просто радіти»

  • Поліанну навчив гратися у неї тато.
  • Все почалося з того, що якось разом із міссіонерською пожертвою замість ляльки, яку дуже хотіла Поліанна, прислали дитячі милиці.
  • Суть гри в тому, щоб знайти щось таке, з чого можна радіти, не має значення, що саме.
  • Наприклад: Чому ж тут можна радіти, коли хочеш ляльку, а тобі дають милиці?... Радіти з того, що ці милиці... вам не потрібні.
  • Граючись, призвичаюєшся знаходити щось, з чого можна радіти.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

1.Виразне читання уривків із розділів роману: «Джиммі бере справу у свої руки», «Новий дядечко».

2. Складання ланцюжка: Кого Поліанна залучила до «гри у радість»?

 Розповідь про кожного від його імені.

  1. Ненсі.
  2. Місіс Сноу.
  3. Джона Пендлтона.
  4. Хлопчика Джиммі.
  5. Лікара Чилтона.
  6. Священника Пола Форда.
  7. Міс Міллі.
  8. Місіс Бентон.
  9. Місіс Гарбел.
  10. Місіс Том Пейсон.

3. Виконання завдань пошуково-дослідницького характеру.

Вплив Поліанни на тітоньку Полі.

  1. Уже втретє тітонька Полі намагалася покарати Поліанну і втретє її покарання сприймалося як найвища нагорода. Міс Полі почувалася на диво безпорадною.
  2. Міс Полі дозволила взяти кошеня і пса, хоча не любила цих тварин.
  3. Виділила для Поліанни кращу кімнатку.
  4. Дозволила зробити собі зачіску.
  5. Хвилювалася, коли мала бути гроза, а Поліанни не було вдома. Вона послала Ненсі з парасолькою назустріч.
  6. Коли Поліанна попала в аварію, то почала називати її люба.
  7. Дізналась про гру Поліанни.
  8. Всупереч своїй гордості, дозволила лікарю Чилтону оглянути хвору Поліанну.
  9. Тітонька Полі взяла шлюб з лікарем Чилтоном.

ІV. Підсумок уроку.

  1. Слово вчителя.

Центральна героїня твору жвава, життєрадісна, наділена привабливою зовнішністю. Змальовуючи її портрет («худенька дівчинка в червоній картатій сукні, з волоссям, заплетеним у дві товсті коси... гарне личко у ластовинні виглядало з-під солом'яного капелюшка»), письменниця зосереджує увагу читачів на блакитних очах Полліанни, підкреслюючи чистоту її душі, замріяність і віру в людей.

Поступово сюжет твору розширюється, ускладнюється, з’являється багато інших персонажів, які отримують глибокі характеристики. У книжці подано різноманітні описи, авторські коментарі й оцінки. Полліанна говорить у творі найбільше, порівняно з іншими персонажами, які не так щиро й відкрито висловлюють свої почуття і думки. Але головна героїня залучає до «гри в радість» усіх мешканців містечка. Саме завдяки їй змінюється життя інваліда місіс Сноу, котра, не маючи змоги самостійно пересуватися (її вразив параліч ніг), знаходить своє покликання у плетенні різноманітних речей, які приносять користь малюкам і дорослим. Відчутних змін зазнає і життєва доля найбагатшої людини містечка - містера Джона Пендлтона, котрий у свої майже шістдесят років після зустрічі з Полліанною уперше відчув різницю між такими поняттями, як «будинок» і «домівка». Зрозумівши, що справжня домівка «неможлива без руки й серця жінки або присутності дитини», він всиновлює однолітка Полліанни - Джиммі Біна, заповідає йому все своє майно. Вплив Полліанни відчуває і служниця Ненсі, котра навчилася радіти як дрібницям, так і важливим моментам у повсякденному житті, тобто сприймати життя у всій його повноті та багатоманітності. Радісне сприйняття світу, яке несе в собі Полліанна, змінює погляди й життєві позиції різних людей. Уміння бачити в усьому кращі сторони життя відкрило серце багатьом людям.

Тітка Поллі також змінюється під впливом небоги, але цей процес відбувається складно. Міс Поллі не може пробачити пастору Джону Віттієру, батьку Полліанни, який всупереч волі сім’ї одружився зі старшою сестрою Поллі - Дженні, забравши її далеко на Захід, де родина бідувала двадцять п’ять років. Міс Поллі відзначається суворістю характеру і посиленим почуттям обов’язку, що виключало такі поняття, як «радість», «любов», «милосердя». Лише з почуття обов’язку вона приймає до себе небогу, але не може приховати відверту неприязнь до дівчинки.

Проте Полліанна своєю відкритістю, душевністю, радісним світовідчуттям змінює не тільки настрій тітки, а й її характер, спонукає жінку відкрити в собі найкращі людські якості. І тільки змінившись, міс Поллі може досягти свого щастя разом із лікарем Чілтоном. Вона звільняється від усього лихого, жорстокого у своїй душі, і це відкриває їй новий шлях. Так само й інші персонажі роману, котрі змінюються, знаходять своє щастя, любов, родинний затишок. Отже, Елеанор Портер стверджує, що людина може сама змінювати своє життя на краще, тільки для цього вона повинна внутрішньо мінятися, наповнювати своє серце добром і турботою, виявляти любов і милосердя до ближніх.

Усі характери персонажів роману показані в розвитку. Письменниця відтворює зміни в їхньому житті і в їхніх душах, навіть у їхній зовнішності. Тому портрети героїв твору є змінними, міняється також їхня мова, що засвідчує внутрішні зміни персонажів.

2. «Кольорова феєрія»:

  • Чи справдилися ваші очікування?
    • Чи задоволені ви своєю роботою?

 

Червоний – так

                                     

Помаранчевий – ні

 

Зелений – не зовсім

V. Домашнє завдання.

Прочитати роман до кінця. Дати відповіді на запитання підручника.

Категорія: Зарубіжна література | Додав: SYLER (27.03.2017)
Переглядів: 1611 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо, вам будуть цікаві ці конспекти

Гірські породи, їх значення для людини. Практична робота. Ознайомлення з коле...
Незвичайний стадіон
Догляд за кімнатними рослинами
Cтворення з кольорового паперу орнаментів геометричних та рослинних форм на з...
Щоб бути здоровим і все встигати робити
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]