Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Мій рідний край – куточок України. Оріхів.

Тема. Використання геометричного матеріалу на уроках математики
Мета: ознайомити учнів з основами геометрії, ввести поняття точки, прямої, відрізка, площини;навчити вимірювати довжину відрізка, площу простих фігур;закріпити вміння та навички роботи з геометричним матервалом при розв'язуванні цікавих завдань.

Хід уроку

I. Організація класу.

( музичний запис Гімн Оріхівській землі)

У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка,
Вигойдують мрії на теплих вітрах,
Під вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.

2. Гра «Мікрофон».

Вчитель: Діти, подумайте, і продовжіть міркування: «Батьківщина - це...»

- Батьківщина походить від слова батько.

- Батьківщина - це земля, на якій я народився, де народилися мої батьки, усі ми.

- Батьківщина - це рідна мова, якої навчили мене тато і мама.

- Батьківщина у нас єдина, як мати.

- Батьківщина - це казки, які розповідала мені бабуся, це зелена травичка і блакитна річка Конка.

- Батьківщина - це моє рідне місто, вулиця і будинок, в якому я живу.

III. Ознайомлення з темою і метою уроку.
Слово вчителя.

У кожної людини є свій рідний куточок на землі - це край, де вона народилася, живе. І називається він мала Батьківщина.

Наша мала Батьківщина - це місто Оріхів.

Кожна людина повинна знати минуле своєї рідної землі. Дізнавшись про історичне минуле Оріхова зрозумієте, що це місто не тільки давнє, а й прекрасне. І всі прекрасні пам'ятки, споруди створили українці - люди, які тут жили і проживають у наш час.
Нам є чим пишатися, є що берегти, є де вчитися.

Куди не поїду і де не буваю,
Усюди мій краю, тебе пам'ятаю.
І землю квітучу, мов неньку, кохаю
Тобі, мій Оріхів, осанну співаю.

"Слався, Оріхів!" - летить в небеса,
Оріхова зірка нехай не згаса!
Даруй йому, Боже, могутнюю силу,
Щоб міг він зазнати долю щасливу.

На річці, на Конці, козаки гуляли,
Від турок, татарів наш край захищали,
Щоб діти й онуки у мирі жили,
Хліба колосились, каштани цвіли.

Нехай рідне місто росте, розквітає,
І пісня летить у ясні небокраї!
Оріхівську землю всім серцем люблю
І з нею пов'язую долю свою. ( Галина Клиновська)

IV. Усвідомлення навчального матеріалу.
Сьогодні ми зробимо подорож у минуле, щоб краще знати історію своєї маленької батьківщини.

1. Деякі дослідники вважають, що колись на території сучасного міста було татарське поселення, яке називалося Сім татарських мечетей.
Активне заселення території почалося за часів Запорізької Січі, коли козак Лиско поставив на правому березі річки Конки зимівник. Наприкінці XVIII століття біглі селяни, козаки та солдати заснували тут кілька поселень. Близько 1783 року виникло селище Оріхова Балка. За народними переказами першим поселенцем став Іван Юшка, виходець із села Обмачевого, що біля Батурина. Згодом сюди потяглися чернігівські селяни та козаки із зимівника Лиска. Вже до 1786 року поселення налічувало 20-30 дворів.
2. Свою назву Оріхів, за однією версією, дістав від назви села Оріхівка, що на Полтавщині, коли в 1787 році вихідці з тих місць масово переселялися на нові землі.
А за іншою, своє найменування місто одержало від розташованої поблизу балки, зарослої горіховими деревами.
Інші твердять, що в балці були зарослі дикого чагарника – ліщини , земляних та водянихгоріхів, яких на мілководних плесах тоді повноводної Конки була сила силенна.
А ще існує така версія,що місто було назване Катериною II через те, що вона на цьому місці розсипала горіхи.
Поселення росло і в 1801році першим на території сучасної Запорізької області Оріхів набув статус міста.
3. Кожне місто має свій символ - герб. Давайте розглянемо, що було зображено спочатку на гербі нашого міста.

На самому гербі, у верхній його частині, ліворуч, зображено державного двоголового орла, що означав могутність Російської імперії, яка підкорила таврійські степи.

В центрі зображено граблі, адже основним заняттям місцевого населення було землеробство, а ліворуч і праворуч від них – зелені лісові горіхи, які вказують на назву міста - Оріхова Балка".
Герб Оріхова був знаменний тим, що у його символах зберігся натяк на давнє українське козацьке землеволодіння.
4. В нашому місті діяли: канцелярія городничого, повітовий та земський суди, казначейство, пошта, духовне управління. На території міста було дві площі – базарна та ярмаркова, три мости – один через Конку, два – через яри. У 1801 році був збудований Свято – Покровський храм – спочатку дерев’яний, пізніше – кам’яний.
Сюди, в Оріхів, приїздив на зустріч з катеринославським єпископом, цар Олександр за 16 днів до смерті.
В середині ХІХ століття через Оріхів проходили 8 важливих шляхів, зокрема чумацький Кримський та Старий чумацький шляхи. По цим трактам безперервно рухались чумацькі обози. З Криму на північ чумаки везли рибу та сіль, а з півночі в Крим – кустарні вироби, дьоготь, ліс, скло та інші товари.
Життя невеликого містечка особливо пожвавлювалося під час проведення ярмарок, які відбувалися чотири рази на рік.
5. – Хто ж проживав у нашому місті в ті часи?
На початку 60 років ХІХ століття в Оріхові проживало 4тисячі 100 мешканців. Серед них було 2666 селян, 860 міщан, 119 німців-колоністів, 105 купців, 88 дворян, 32 особи духовного звання.
6. – А чим же вони займалися?
У місті налічувалося 30 невеликих підприємств, у тому числі 5 цегельних, 2 черепичних, 2 шкіряних, 6 гончарних заводів, 6 олійниць, 16 млинів.
7. Мені б хотілося пройтися вулицями того часу. А вам? А знаєте, ми б заблукали з вами, бо наші вулиці мали зовсім інші назви. Вони носили певне смислове навантаження.
Запорізька – Олександрівська
Карла Маркса – Німецька
Ленінградських курсантів - Покровська
Воровського – Гончарна
Жовтнева – Новопавлівська
Правди – Білогірївська
Першотравнева – Преображенська
Шевченка – Василівська
Гоголя – Поштова.
8. Деякі будівлі збереглися до нашого часу, і зараз ми з вами їх відвідаємо.
Будинок міської управи – один з перших кам’яних будинків Оріхова. Збудований у 1893 році . Стиль – український класицизм.
У 1990 році став районним історико – краєзнавчим музеєм.
Торгові ряди - наприкінці ХІХ століття купець Парфьонов власним коштом вибудував критий торгівельний пасаж, який став окрасою міста. Цей будинок мав презентувати цивілізовану торгівлю.
У наш час - Оріхівський районний будинок культури.
Будинок Янцена - Найбільш відомою родиною в місті була родина Янценів. Йоган Генріхович (Іван Андрійович) Янцен наприкінці 70-х років ХІХ століття збудував перший паровий млин, пізніше відкрив школу для навчання дітей менонітів, міську лікарню на 14 місць. Його сини доклали зусиль до будівництва кінотеатру, торгівельних лавок, житлових будинків. Це будинок , де проживала його родина.
Нині – будинок Міської ради.
Свято – Покровський храм - велична споруда, збудована у вигляді видовженого корабля, що наче човен, на зразок Ноєвого Ковчега, веде нас морем життя до тихої пристані в Царство Небесне. До храму вела покровська вулиця, яка закінчувалась Покровською площею.
У 1932 році у результаті вибуху припинив своє існування, але з 1998 року почалось відродження храму. По фотографіях, що збереглися, він є максимально наближеною копією старого.
Давайте зробимо невелику подорож по світлинам Оріхова – давнього і сучасного.
( перегляд слайдів про Оріхів)

В дикому степу, де Конка в’ється,
Вольностю козацькою зростав
В краї запорізькім наш Оріхів,
Наче квітка буйно розквітав.

Де чумацький шлях котивсь степами,
Золотом засяяли поля.
Працю хліборобів шанували,
Щоб жила оріхівська земля.

Щедра на плоди, на хліб багата
Чистими криницями заграй,
Земле люба, ти одна на світі,
Та, що зветься отчий рідний край.

Ти сотні літ Покровою освячена,
Цвіти й буяй, оріхівська земля.
Мій край вишневий я до тебе лину,
Бо доля спільна і твоя й моя. ( Леонід Глувко)

Сучасний Оріхів - маленьке тихе містечко серед багатьох міст України.Подивіться який вигляд воно має з висоти пташиного польоту. ( демонстрація фото). Розміщується на площі 10 кв. км , пройти його з одного краю в інший можна за 2 години. А яким для вас є наше місто?
О – охайне
Р – радісне
І – історичне
Х – хвилююче
І – індивідуальне
В – волелюбне
Сучасне місто - сучасна символіка.

Сучасний герб міста має таке зображення:

З нагоди 200- річчя міста було прийнято символіку Оріхова. Форма герба міста нагадує лицарський щит, золоте поле якого навпіл по вертикалі розділяє червоний стовп – який символізує Чумацький шлях (торговельний) до Криму. По горизонталі – синя балка – символізує річку Кінську, вказує на колишню межу земель Війська Запорізького. В центрі - на перетині – золотий горішок із срібними листочками – номінальний символ, що розкриває назву міста. Герб увінчано в декоративний картуш, увінчаний срібною короною,що свідчить про адміністративний статус міста. Автором герба Оріхова є художник Анатолій Завгородній.

Прапор міста Оріхова:

Жовте полотнище розділене навхрест червоною вертикальною і синьою горизонтальною смугами. У верхній чверті від древка — червоний лісовий горіх з зеленими листями.

Гімн Оріхова.
( музичний запис )

Вікторина:
1.Коли Оріхів святкує день свого народження? (19 вересня)

2.Коли місто Оріхів отримало статус міста? (19 лютого 1801 року)

3. На березі якої річки Розташоване наше місто? ( Конка)

4. Назвіть назви поселень на місці сучасного Оріхова. (Сім татарських мечетей, Оріхова балка)

5. Які села розташовані поблизу Оріхова?

6. Хто був першим жителем майбутнього міста? ( козак Іван Юшка)

7.Що символізують червоний та синій стовпи, горішок на гербі?

8. Яку ювілейну дату ми святкували нашого міста? ( 230 років)

Де річки Конки води тихі
Вбирають неба синьоцвіт,
Там молодий стоїть Оріхів,
Хоч вже йому за двісті літ.

Землі козацької суцвіття
В свою ти долю увібрав,
Був кращим містом у повіті,
Хоч лихоліть чимало знав.

У щасті, в праці, в щирій пісні
Лежить твій шлях у майбуття.
Лишайся ж юним, рідне місто,
Як вічно юним є життя. ( Павло Сумароков)

Вчитель. Ми з вами по праву можемо пишатися нашою малою Батьківщиною.
Саме ви майбутнє нашого міста нашого краю. То ж ростіть, міцнішайте,
примножуйте славу нашого рідного дому.
А для того, щоб жити в благоденстві і гармонії, необхідно створювати
простір Любові. А хто ж його буде створювати, як не ми з вами? Тільки через
любов до себе і світу, який ми створимо, можна змінити себе і оточуючий світ.

Рефлексія.

Закінчити речення.
- Я впевнений, що мій рідний край у майбутньому буде... .
- Для того, щоб мій край став багатим, потрібно... .


Категорія: 2 Клас Виховна година | Додав: Новийрік (17.03.2016)
Переглядів: 67 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 87
Гостей: 87
Користувачів: 0

Сьогодні до нас завітали:
користувач, ohne_dich, vachevska, Ірис, bejenartatyana, svitlanapavluchko, mosklm

Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru