Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Людина починається з пошани до матері

Людина починається з пошани до матері

Ведучий. О, диво з див — народження маляти!
Нове життя... Яка щаслива мати!
З дитятка не зведе своїх очей.
І ланцюжок недоспаних ночей
Дарує доля їй, і радість днів.

Ведуча. А скільки їй наснилось гарних снів!
В очікуванні цього дня молилась,
Щоб дитинка міцною народилась,
Здоровою і гарною, щоб жити
І разом світу білому радіти.
...Хіба словами можна щастя передати?
Фільм 1
(Діалог за кадром). За день до свого народження малятко спитало в Бога:
— Ти кажеш, що завтра відправиш мене на землю. Але як я буду там жити, такий маленький і беззахисний?
— Я вибрав для тебе Ангела. Він чекає на тебе й буде турбуватися про твоє життя.
— Знаєш, тут, на небі, я тільки те й роблю, що співаю й веселюся, і цього мені достатньо, щоби бути щасливим.
— Твій Ангел заспіває тобі, буде посміхатися кожен день, ти відчуєш його любов і ласку й будеш щасливим.
— А як же я буду розмовляти з людьми, не знаючи їхньої мови?
— Твій Ангел буде говорити найгарніші й найніжніші слова, із великим терпінням навчить тебе говорити.
— А що ж мені робити, коли я захочу поговорити з тобою?
— Твій Ангел зложить твої рученята й навчить тебе молитися.
— Кажуть, на Землі багато поганих людей. Хто захистить мене від них?
— Твій Ангел захистить тебе навіть ціною власного життя.
— Але мені завжди буде сумно, тому що я більше не побачу Тебе...
— Твій Ангел завжди буде розмовляти з тобою про мене й укаже шлях, по якому ти зможеш повернутися до мене.
— У цю мить на небі запанувала тиша, але вже почулися людські голоси, і дитина тихо спитала:
— Якщо мій час уже настав, скажи мені тільки його ім'я.
— Це неважливо. Ти будеш звати його мамою.
(«Мамо, мамочко моя»)
Ведучий.Матері Божій, Матері земній, матері Україні Присвячується…
Воістину небесна і земна,
Заквітчана і терном, і барвінком,
Свята і грішна, рідна, чарівна, Повіки будь,
Ведуча. Повіки слався, жінко.
Це ти мені явила білий світ.
Це ти мене від лиха закривала:
І в повоєнній холоднечі літ,
Згортаючи, мене ти зігрівала.
Ведучий. Це ти мені вогнем нуртуєш кров,
Що стукотить, кипить і не вгаває.
Земля, Вітчизна, доля і любов –
Усе святе жіноче ім’я має.
Ведуча. Якби не ти, земля моя єдина
Зневірилась би в щирості, в слові,
Бо вже давно тримається вона
Не на квітах, а на твоїй любові.
Ведучий. Цвіти мені, калино, край неба.
Все людяне, що в серці я зберіг,
Від тебе. І для тебе.І про тебе.
Лиш ти, єдина, гідна молитов,
Всього життя немеркнуча сторінка.
«Аве Марія» фон
Ведучий. Шановні гості, дорогі наші матері! У всьому цивілізованому світі свято Матері святкували і святкують у 2-гу неділю травня. Це свято Божої Матері, Матері-України і рідної найдорожчої всім нам неньки.
Ведуча: Свято матері зародилося давно. У 1903 році молода американка з Філадельфії Анна Джарвіс, яка поховала свою матір, звернулася до законодавців з пропозицією присвятити одинь день кожного року вшануванню Матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу.
Ведучий:В 1914 році Конгрес США прийняв постанову про святкування Дня Матері. В 1929 році спілка українок Галичини звернулася до громадян з пропозицією зробити й у нас цей день святом. І так сталося, що в усьому світі День Матері святкували і святкують у другу неділю травня, саме тоді, коли відроджується природа і земля вкривається різномаїттям квітів.
Весна і мати. Що в них спільне є,
Що жінку ми порівнюєм з весною?
Бо кожна з них у світ — життя дає.
Весна — Землі, а мама — нам з тобою.
Весна приходить, будить все од сну,
Несе тепло, дає життя рослині.
А жінка-мати — зірочку ясну
З життям дарує крихітці дитині.
Весна і мати. Що в них рідне є,
Що так одвічно їх обох єднає?
Бо кожна з них тепло й любов дає,
Нічого узамін не вимагає.
Весна і мати! Радість йде від них.
Добро і щедрість, ласка наймиліша.
Пташиний спів, дітей веселий сміх
І ніжна пісня щира, наймиліша.
Весна і мати — вічне джерело
Усього сущого, що в світі процвітає.
Від них обох іде живе тепло.
І це весну і матінку єднає.
Виконується пісня про маму. «Мамині яблуні» Лілея
Ведучий: Слово Мати – вічне і неповториме, як світ. Вже більше 2000 років, як воно освятилось ласкою неба. Земна жінка від Духа Святого народила Сина Божого. Своєю добротою, покорою святістю вознеслася над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити сина свого єдинородного простити наші провини.
Ведуча. Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увіковічнене художниками на полотнах. Через віки наш народ проніс глибоко шанобливе ставлення до матері. Про неї, берегиню домашнього вогнища, уособлення духу пам’яті, волі душі і наміру, написано й сказано багато і, водночас, мало.
Ведучий. Прийшов на землю травень, оспіваний у піснях, гаптований солов'їними трелями, і приніс нам зворушливе, сердечне Свято матері. Це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого Сина – Спасителя людства.
Читець 1. Поклін тобі, О Божа Мати,
Поклін і честь Тобі віддати…
До стоп твоїх Всі припадаєм,
Поглянь на нас, Тебе благаєм,
Поглянь і благослови. Благослови нас,
Читець 2 Нашу родину, І землю нашу,
Неньку єдину, І сонцем ясним
Світи нам, Мати, І щастя, долі дай
Нам діждати.
Ведучий. У цей місяць, коли мати-природа виряджає свою доньку Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День матері.
Ведуча. Мамо… Це перше слово, яке з радісною посмішкою вимовляє дитина. Мама – це те слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов.
Читець 2. Люблю тебе, матусенько єдина,
Любов’ю щирою, як любить лиш дитина,
І Господа щоденно я молю,
Щоб зберігав матусеньку мою.
Читець 2 Люблю тебе, хоч, може, люба ненько,
Непослухом раню твоє серденько,
Що, вражене до болю, давить груди,
Прости мені, матусенько, прости.
Читець 3. Прости мені, ти вмієш все прощати,
Ласкава, добра і терпляча мати!
Ти янгол мій, який ізлинув з неба,
Люблю тебе – і більше слів не треба.
Читець 4. Є в мене найкраща в світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Читець 5. Благаю у тебе щирими словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні її минали без смутку і болю.
Читець 6. Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й люди,
Щоб нами раділа, пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.
Пісня "Маріє Матінко леліє"
Ведуча. О, Небо і Земля!
Благословен той день і час
Благословенна Мати Божа та,
Що в муках породила нам Ісусика Христа.
Ведучий. Сьогодні серцем і душею,
Якщо ми тільки гожі,
Звертаємось до Тебе, мати Божа!
Найменша дитина:
Мати Божа! Мати Божа!
Дай здоров я нашій нені!
І Тобі ми назбираєм
гарних квітів повні жмені.
Школярик (2-3клас):
На землі одна лиш Мати!
Ти нам Мати там – у небі!
Ти рятуй матусю нашу
В небезпеці і в потребі.
Дівчинка:
Серце наше - наші квіти -
Віддамо Тобі в любові;
Захищай матусю нашу
Під святим своїм покровом.
Покладають вінок на ікону.
Ведуча 1: Творець неба і землі , всього видимого і невидимого «з уст дітей … учинив хвалу»
Ведуча 2: Ростуть наші діти, і з ранніх літ славлять Бога за все, що мають у житті: яскраве сонечко, голубе небо, за місяць і зорі, за мальовничі краєвиди , за батьків, за милість Господню.
Ведуча 1: Сьогодні діти хочуть подякувати Богові за своїх матерів. за їх золоті руки і безмежно люблячі серця.
Ведуча 2: Виразити слова вдячності найдорожчим людям за дароване життя, за щоденні молитви, за турботу, що не знає меж.
Дівчинка:
Велике і прекрасне слово – Мати.
Від нього все на світі. Навіть світ.
О, як їй легко на руках тримати
Дитину, як найвищий заповіт.
Хлопчик:
Матусю, мамо, люба наша ненько,
Тобі на свято квіти ми несем.
Ти наше сонце, матінко рідненька,
Ти над усе для нас, ти над усе.
Ведуча: Мама …Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.
В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.
Ведучий: Її мудрість поважали в сім’ї , прислухалися до порад, в яких знаходили спокій і надію…
Ведуча: У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…
Ведучий: До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.
Ведуча: Матір! Вона — як весна, що пробуджує все живе своїм теплом, дає початок новому життю.
Пісня «На зорі мене мамо збуди»
Ведучий: Кажуть, що людина має ставати на коліна тільки в трьох випадках: щоби напитися з джерела, зірвати квітку для коханої та вклонитися матері.
Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо.
Молитва ця і радісна, й сумна,
В моїй душі, немов у Божім храмі,
Вночі і вдень із ніжністю луна.
Молюся Вам і кланяюся в ноги,
Схиляю до землі своє чоло.
За ваші всі чекання і тривоги,
Благословення, віру і тепло.
Матусю люба, хай моя молитва
Любов'ю втішить серце хоч на мить,
Нехай його гаряча в грудях битва
Не ллє сльози і болем не щемить.
Молюся Вам за пісню колискову,
За ласку, карий погляд і терпець,
За усмішку Богині сонечкову
Й за те, що я молюсь, молюсь тепер...
О мамо-ненько, цвіте яблуневий!
Не збитий громом долі і весни.
Я вам готовий прихилити небо,
Щасливі й світлі насилати сни.
Молюся вашій мудрості, Матусю,
Ясного слова чистій простоті.
До нього я душею притулюся, —
До скарбу найдорожчого в житті.
Бо в нім — любов, і дім, і подзвін жита,
Криниця пам'яті, і віри джерело,
Бо в нім — моєї совісті молитва,
Ріка моя. І човен, і весло...
Молюся вам, єдиний Боже, —Мамо...
Молюся, та нічого не молю:
Ні харчу, ні срібла-злата, ані краму,
Живіть лишень. Благаю і велю!
Ведуча Берегиня! Стоїть у витоків нового життя, яке вона плекає й зміцнює. У цьому її Боже призначення, найперша й найголовніша суть.
Жінка. Нехає мені доля вготовила муки.
Не камінь на плечі, а цілий обвал.
Я буду до щастя простягувать руки.
Я буду молитись на свій ідеал.
Нехай моя доля знедолено плаче.
Карає і мучить нестерпним життям.
Я — все-таки сильна. Я — щось-таки значу.
Я світ цей дивую красивим дитям.
Накотяться біди — повинна здолати.
Підкотиться туга — повинна мовчать.
Немеркнуче світло. Я — жінка. Я — мати,
Запалена Богом остання свіча.
І хто мене кине, — покинутим буде,
Хто словом осудить, — осудиться сам.
Земна і небесна. Такою пребуду.
Такою достанусь грядущим вікам!
Інсценізація «Рахунок для мами»
Автор: Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.
Мама: Що ти пишеш, сину?
Богдан: Рахунок для тебе.
Мама: Цікаво, цікаво! (хоче підглянути)
Богдан: Побачиш, коли я допишу.
Автор: Хлопчина списав цілий листок , простягнув його мамі і вона почала його читати.
Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:
2 рази приніс молоко – 30 коп.
4 рази прибрав у кімнаті – 90 коп.
2 рази помив посуд – 60 коп.
5 разів почистив взуття - 95коп.
3 рази допомагав накривати на стіл – 80 коп.
Це разом – 3 грн..55 коп.
Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:
Мама: Я напишу тобі свій рахунок.
Богдан: Твій рахунок?ї
Мама: Так, невеличкий .
Богдан: Ну, добре , почекаю.
Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком справилася дуже швидко і віддала синові.
Учень (читає)
Рахунок Галини Віталіївни синові Богданчику:
12 років для тебе варила їсти – 0 грн. 0 коп.
12 років для тебе прала – 0 грн.0 коп.
50 штанів і курток , сорочок зашила – 0грн.0 коп.
100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.0 коп.
Усе разом – 0 грн.0 коп.
Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок і був здивований:
Богдан: Але, мамо, чому ти скрізь написала 0 грн. 0 коп..?
Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але , якщо ти хочеш , я можу тобі дати ті 3 грн. 50 коп. які ти заслужив.
Автор: Богданчик підхопився зі свого місця, підбіг до матері , обняв її. і сказав:
Богдан: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки…Прости мені…Я все зрозумів.
Автор: Мама поцілувала сина. Вона ж його любила більше всіх на світі.
Пісня "А сорочка мамина" »
Читець. Чому ти плачеш, душенько тендітна?
Чому ти, Україно, у сльозах?
Чом сива стала небосинь блакитна?
Чому від суму не співає птах?
Від горя плачу я , від туги і від болю,
За тих в сльозах, що згинули в боях.
Що матір затулили ви собою,
Долаючи нестерпний біль і страх.
Печаль і сльози розривають груди,
Як гинуть мої дочки і сини.
Якби ви тільки знали, добрі люди,
Як я стомилась від проклятої війни!
Нелюдський біль як тіло моє крають,
Як душу мою хочуть розірвати.
Та вороги мене не подолають,
Бо встали матір діти захищати.
Я витру сльози, залікую рани,
І прийде мир і спокій в наші хати,
І розіб' ються вщент ворожі плани,
Героїв буду вічно пам' ятати!
Тихенько звучить музика «Адажіо». Жінка в чорному кладе букетик на плиту.
Фільм 2
Ведуча. Сива мати з букетиком схилилась над плитою.
Мати. Ні, немає. Імені сина немає на плиті! А може…, може він живий? А може журавлем кружляє навколо хати?
Ведучий. Летять вертають на Батьківщину
З країв далеких журавлі
І ось один впізнав хатину,
Додолу опустився до землі.
Це син додому птахом прилетів.
Ведуча. Чого так сумно він співає пісню журавлину?
Це він сумує,- не впізнає мати сина.
Не знає він, що мати його жде,
Що вірить ненька – син прийде!
Ведучий. Здригнулась гілка біля хати,-
Туди біжить старенька мати.
Слухає пісню журавлину і не втрачає
Віру в те, що син прилине…
А мати жде, чекає ненька і день
І ніч не спить старенька.
І тоді свята віра сина з могили розбудила.
Ведуча. Ось він журавлем злетів у небо, адже
Матуся кликала до себе
Летів через моря і гори син крилатий,
Щоб матінку побачить, Батьківщину, хату!
Син(голос за кадром). Чому ж нема матусі?
Ненько! Вийди хоча на хвилину,
Син тебе бачив давненько.
Ведучий. Рипнули двері, вибігла мати
Мати. Сину, синочку! Заходь до хати!
Ні він не зайшов, …. Не зайде,.. бо він крилатий.
Син. Ненько, я буду сюди прилітати,
Кожного ранку вам буду співати.
Ведуча. І щодня ходить мати, щоб почути пісню сина.
Син. Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Пісні «Кленова балада», «Мальви» (Ані Лорак)
Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненька.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки у рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа, пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, царице, на сонячнім троні.
Ведуча: Коли буває важко на душі,
Промов, матусе, хоч півслова -
І згасне біль, розсіються дощі,
І сонце усміхнеться знову.
Кохана мамо, ти – найкращий друг,
Моя пораднице єдина.
Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук -
В очах побачу небо синє…
Ведучий: Я знаю, що життя твоє важке -
Біда і жаль, туга і тривоги…
Але ніхто не любить так мене.
Як ти, дана мені від Бога.
Матуся приголубить в мить біди,
Розділить всі важкі дороги.
Спасибі, рідна, що ти у мене є,
Дівчинка:
Спасибі вам , рідні мами
За те, що сьогодні з нами.
До вас наше щире слово:
Разом: Матусі, будьте здорові!
Бува ж і так, тож скажемо прямо,
Що через нас сумують мами.
То ж всі сьогодні просимо вас
Разом: Пробачте , любі мами нас!
Пісня ("Мама" Н. Май)
Ведуча. Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край, місце, де народився. Вчать любити рідну домівку. Рідний край…Починається він від батьківського порога, стежини, тополі стрункої, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Від шанування батьків йде шанування рідної землі – Батьківщини.
Ведучий. Материнський образ України усміхається дітям, з любов’ю встає з сивих туманів віків, синього неба, золотавого надвечір’я, з вишневого цвітіння і калинової задуми.
Читець 20. Вітчизно наша, рідна Україно!
Ти йдеш дорогою до щастя і весни.
Тебе ми любимо так віддано і вірно,
Маленькі й щирі дочки і сини.
У нашім серці верби і калини,
І рушники, що в квітах на стіні,
І щирая любов до України
Та колискові мамині пісні.
Ти наша мати, рідна Україно!
В твоїх садах щебечуть солов’ї.
Для нас ти наймиліша і єдина,
Бо ми маленькі паростки твої.
Спасибі, Матусю моя Україно, спасибі, рідненька,
За те, що теплом зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину
Ми можемо серцем схилитись до Вас.
Фільм 3 Пісня «Україна»(Боднарук)
Ведуча. Непроста історія країни,
Нашої вітчизни - України,
Нові вишивання її долі,
Паростки нового, поки кволі.
Ведучий. Ти ж бо українка, Україно,
Як твої лелеки й журавлі,
У твоїх очах співа барвінок,
І калини гілка на чолі ...
«По діброві вітер віє» Лілея
Тарас.
Я так, я так її люблю,
Мою Україну убогу,
Що прокляну самого Бога,
За неї душу погублю!
Ведуча. Любов і болі народні зростили його слово і подарували йому безсмертя, і в цьому слові викарбувано заповіт любові до України.
Тарас.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра.
Ведучий. Є одна Україна, як Мати Божа, цариця неба і землі, покровителька і захисниця України, і перед її образом повторимо заповітне Тарасове слово.
Тарас.
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Ведуча. Світ постав із слова, і Україна постала із слова. І те слово було Шевченкове.
Тарас.
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій - не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: "Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись".
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Її окраденую збудять ...
Ох, не однаково мені.
Ведучий. Холодної зими великий син України писав останнього вірша -прощання зі світом. А в тому прощанні - знову дума про Україну. З цією надією, вірою і любов'ю відійшов Т. Г. Шевченко у вічність.
Тарас, (повільно ідучи)
Дніпро, Україну згадаєм,
Веселі ігрища в гаях,
Могили-гори на степах –
І веселенько заспіваєм.
Ведуча. На цій ноті обірвалося життя поета
(Пісня "Ой у лузі червона калина ", виконують всі).
Коли усміхається мама,
То ніжності ллється ріка,
А вітер танцює в нестямі
У нашім дворі гопака.
Колючії тануть сніжинки
Обабіч весняних доріг.
Нема чарівнішої жінки
За ту, що дарує усміх.
У світі стає враз тепліше
І все навкруги зацвіта.
Благаю, всміхайся частіше,
Матусю моя золота!
Читець 5. О мамо! Мелодіями мелодієм..
Надійно торкаюся твого плеча.
Вже стільки ти вдіяла…
Стільки ще вдієш!
Ти гідна пісень –
І пісні звучать!
Пісня « Мамина хатина »
Виходить мама з двома дітьми. На фоні музики /
Мама. Немає щастя більшого для мами,
Як в дивосвіт вести своє дитя.
І захищати серцем і руками
Малу й тендітну свічечку життя.
Щоб променілась вічно, не вгасала,
Несла у Всесвіт світло і тепло.
Та щоб дитина добру долю мала,
І в щасті й радості дитя зросло.
Молитву шепчу трепетно вустами,
І Бога прошу за своє дитя.
І захищаю серцем і руками
Малу й тендітну крихітку життя.
Хлопчик. Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги,
Із тебе починається життя.
Усі стежки від рідного порога
Ведуть твоїх дітей у майбуття.
Дівчинка. Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,
У світ ведеш і думаєш про всіх.
Найбільше щастя – мати для дитини,
Її любов і ласка, щирий сміх.
Твоє, матусю дорога, святкуємо сьогодні свято,
Зібралась разом дітвора, пісень та радості багато.
Та квіти в’януть і словам не вічно жити, гомоніти.
Від слів цінніші є діла, і краще квітів – рідні діти!
Тож розквітаймо, мов квітки, барвисті і правдиві,
А з добрих діл сплетімо вінки і подаруймо мамі милій.
«Ой чому так рано посивіла мама» Лілея
Читець 14. Як хлібна нива одяга віночок
З ромашок, маків, ніжних васильків,
Ось так із успіхів синів і дочок
Сплітаються вінки для матерів.
Ромашки щільно облягли колосся
І гомонять про вічную вину.
А може, то у мамине волосся
Життя вплітає ранню сивину?
А он стежинка у житах згубилась,
Росте на ній так густо лобода.
Чия ж це доля в полі загубилась?
Чия ж це мама щастя вигляда?
Та знов засяє той чарівний усміх
І аж з вітрами до небес сягне,
Коли вернеться до синочка успіх,
Коли до доньки щастя поверне.
Колосяться, шумлять людськії долі—
Нехай їх завше обмина біда,
Нехай ніколи на родиннім полі
Не плодяться будяк і лобода!
Ведуча. Проминуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетимось ми з теплого маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях.
Ведучий. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим цвітом, солов'їною мовою, пахучістю трав. І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства.
Ведуча. І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля, В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. Прислухаюсь — співає колискову, Не знаєш, чи дитині, чи собі... І мати молода, і юне слово, І яблуні у вранішній журбі.
Ведучий. Для мене багато не треба, Щоб ласку і добрість пізнати; Лиш просвіток рідного неба Та затишок рідної хати.
Ведуча.Та житнього хліба шматок, Та цвіту, що сяє калиною, Та іскру краси твоїх дочок, Чорнявих царівен, Украйно. Лиш латочку рідного неба Та матері лагідне слово...
Звучить "Пісня про маму" Бориса Олійника.
Ведуча. Вертаючи з віддалених країв Після тривожних мандрів і розлуки, Цілуймо руки наших матерів, Натруджені й ласкаві рідні руки!
Ведучий. Ніщо не вічне, вічні матері... Уже й тоді, як нікому стрічати, Допоки сонце сяє нам вгорі, У кожного живе у серці мати.
Ведуча 1: Усі почесті цього дня - Матері. їй традиційно дарували ложку і сон-траву - символи життєвої снаги та спокою. Найяскравішим виявом любові до рідної неньки були зібрані на світанку росяні пелюстки яблуневого цвіту, якими обсипали матір. А ті, кому не було вже до кого поспішати, ставили на знак пам'яті свічку перед образом Богородиці, несли на могили матерів склянки з водою і зерном і дві гілочки - вишневу та яблуневу і схилялися над ними з лівого боку - від серця.
Ведучий 1: Із тисяч слів землі, слову "мама" дарована своя доля. Нема на цьому слові ні плям, ні тіней. Тому-то всі інші слова, ставши на коліна, бажають сповідатись перед ним.
Ведуча 2: Та як тільки промовляти буду
Слово Мати - слово-дивосвіт, -
І живі, і мертві, встаньте, люди!
Встаньте, діти грізних наших літ!
Випрямтеся, трави на очах!
Ведучий. Встаньте квіти! Встаньте, горді гори!
Небеса піднявши на плечах!
Вислухайте стоячи натхненне
І збережене в усій красі
Слово це прадавнє і священне!
Хлопчик:Ой, маю я три матері, та всі три хороші!
Три матері, три квіточки, три краснії рожі!
Перша мати – непорочна, як лілея біла,
І з дитятком немовлятком Пречистая Діва.
Друга мати – це найкраща в світі є країна –
Земля наша, наша славна ненька – Україна.
Третя мати – що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила – рідна моя мати!
Дівчинка:Допоки мати жива, поспішайте сказати
Найніжніші слова: рідна мамо! Живи!
Найдорожча у світі – це ти!
Хай сніги не падають на скроні,
Квіти щоб і пахли, і цвіли.
Щоб у мам не морщились долоні,
І щоб мами вічними були!
Ведуча 2: Сьогодні ми вшановували Матір, а це перш за все - Матір Божу-Діву Марію, свою маму і матір Україну. Тож давайте помолимось за всіх матерів.
(Діти виходять і всі разом:) (Звучить мелодія "Многіє літа”)
Чоловічий голос.
Святі поняття – Бог і Мати!
Знай їх не можна розірвати.
Це найсвятіша в житті нить.
Вічний лиш Бог! Все решта – мить…
Жіночий голос:
О, Мати Божа, ясна зірко,
Вкраїну-неньку захисти,
Щоб слово матір в слові жінка
Змогло відлунням процвісти!
Українська мати! Будь горда собою,
Підтримуй ту іскру, що в крові дитяти,
Ту іскру любові до свого народу!
І будь, як та Мати велика, святая,
Що сина одного вела на Голгофу,
А сльози скривала лиш думка у неї:
Він вмре для ідеї.
І будь, як русалка весняного ранку,
Що вквітчана сонця жде золотого,
А ти уквітчайся працею і трудом
І очікуй сонця Волі народу святого!
Поклін вам, матері Великого народу!
Поклін і ділам Вашим, і недолі!
Із ним, тернистим шляхом, крізь негоду
Ви сміло йшли, святі без ареолу.
Поклін вам, матері,
Що очікували сина з лісу
В тривожні дні і ночі ще лютіші,
Аж поки гостре цокотіння крісів
Сказало вам: – Він вже не прийде більше!
Поклін вам, матері,
Що бій вели нерівний
За синьо-жовту стрічку в серці сина,
Що зберегли йому вогонь чарівний,
Хоч холодом морозила чужина.
Поклін вам, матері!
Вже близька та хвилина,
Що переможе сили всі ворожі,
Воскресить мертвого, спасе живого сина,..
І вам на шлях тернистий – кинуть рожі!
«Росте черешня в мамини на городі»
Ведуча: Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. І хочу побажати всім – дорослим і дітям пам’ятати про тих, хто дав нам життя, цінувати їх, бо життя їхнє не вічне, щоб не довелося потім карати себе за те, що не сказав, чи не зробив. Тож бережіть своїх матусь, будьте їхньою надією і опорою. Бажаю вам всім: любові від матусь, поваги від дітей, а щастя і здоров’я від Бога.
Ведучий. в серці лишить рану –
Всохне корінь твій і верховіть.
Закликаю: бережіте Маму,
Діти світу, Матір бережіть.


Категорія: 1 Клас Позакласні заходи | Додав: Talija (22.11.2015)
Переглядів: 21 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 88
Гостей: 88
Користувачів: 0

Сьогодні до нас завітали:
користувач, ohne_dich, vachevska, Ірис, bejenartatyana, svitlanapavluchko, mosklm

Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru