Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Праця людину годує, а лінь — марнує

ТЕМА 29. Праця людину годує, а лінь — марнує

Мета: розвивати уявлення учнів про моральні цінності, зокрема працьовитість; виховувати прагнення ставитися до будь-якої праці сумлінно, зі старанням; викликати осудливе ставлення до такої вади, як лінощі.

Обладнання: ілюстрації до використаних текстів (оповідань та народних казок).

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент

Класовод. Діти! Наше сьогоднішнє заняття я хочу розпочати читанням цікавого віршика Грицька Бойка. А ви послухайте і спробуйте уявити персонажа, про якого розповідає цей твір.

Гантелі

Гантелі купив Тимішко,

І кинув він їх під ліжко.

Лежать вони там без діла,

Лежать, припадають пилом.

Чому ж не бере Тимішко Гантелі свої з-під ліжка?

Багато на них пилюки,

Не хоче бруднити руки!

II. Розкриття теми заняття

Класовод. Розкажіть, чи подобається вам Тимішко. Ми можемо сказати на цього хлопчика, що він не звик марнувати час, що він діяльний, роботящий? (Ні.) Справді, такі чесноти, як працьовитість, працелюбність, наполегливість, схоже, зовсім не властиві Тимішкові. Зате ми одразу помічаємо його вади. Які? (Лінощі, ледарство.)

III. Повідомлення теми й мети

Класовод. Про працьовитість та протилежну їй ваду — лінь ми й поговоримо на сьогоднішньому занятті. Наша тема звучить як відоме українське прислів’я: «Праця людину годує, а лінь — марнує».

Сьогодні в нас мова піде про те, чому так необхідно людині бути працьовитою, роботящою, яку користь для нас самих та для наших близьких приносить труд. Ми побесідуємо й про те, як можуть змарнувати, зробити порожнім та даремним життя звичайні лінощі, на перший погляд зовсім безневинні та несуттєві.

IV. Подання нових знань

 Бесіда «Про працелюбність та лінь»

Класовод. Діти! Хто з вас не погодиться із тим, що бувають випадки, коли нам дуже не хочеться братися за непросту нагальну

справу, за важке діло. Не зважаючи на дуже бажану терміновість цієї праці, ми вагаємося, думаючи: «А може, все-таки я відкладу цю справу на завтра?» Хоча всі знають крилатий народний вислів: «Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай!» А іншим разом трапляється навпаки: нас вабить цікаве заняття, у той час як ми повинні займатися зовсім іншим — важким і не дуже інтересним ділом, але важливим та необхідним.

Наприклад, мама наказала вам навести лад у своїй кімнаті, а друзі кличуть вас погратися. Хто з вас у будь-якому разі зробить справу, доручену мамою? Хто не певен, що зможе встояти перед цікавою грою з товаришами? Які варіанти вирішення цієї ситуації ви пропонуєте? (Свою думку висловлюють кілька учнів за власним бажанням.)

Лінощі — вада, властива багатьом людям. Вона дає знати про себе щодня, ще із самого ранку. Кому з вас не хочеться вставати вранці, робити зарядку, вмиватися? Хто любить поніжитися в теплій постелі? (Діти відповідають.) Але чомусь ви все-таки пересилюєте себе й приходите до школи, причому вчасно і, сподіваюся, вмиті. Хто пояснить, чому ви, не зважаючи на свої лінощі, виконуєте всі ранкові справи? (Звучать відповіді та пояснення.)

Добре, що у ваших відповідях, діти, прозвучало слово «треба». У цьому слові — чуття відповідальності, обов’язку. Адже ніхто з вас не хоче підвести самого себе! Не варто засмучувати й батьків, які також хвилюються про те, щоб ви все встигли, зібралися як слід і не спізнилися до школи.

Розкажіть, які почуття викликає у вас організована, енергійна, роботяща людина, що береться за будь-яку непросту справу із завзяттям, робить її старанно й сумлінно. (Почуття поваги, ми схвалюємо поведінку і чесноти працьовитої людини.) А яке враження на нас справляє ледар, якому байдуже до роботи, якою б важливою ця праця не була? (Це враження погане, нам не подобаються ледарі, ми засуджуємо їх.) Так. І це зовсім не даремно.

Наш народ із древніх часів ставився до працьовитих шанобливо, а до лінивих — із неповагою, іноді з іронічною насмішкою, іноді з обуренням та завжди осудливо. Скільки прислів’їв, приказок про це!

«Тяжко тому жить, хто не хоче робить», «Не журись, а за діло берись», «На охочого робочого все знайдеться діло», «Маленька праця краща за велике безділля», «Хто дбає, той і має» — говорить

народна мудрість. Українські прислів’я, які засуджують лінощі, часто викликають у нас сміх: «У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть», «Лінивий у своїй хаті змокне», «У лінивого піч до спини пристала».

 Гра «Праця й лінощі в казках»

Класовод. Засуджувала ледарство та неробство й українська казка. Давайте пригадаємо знайомі нам змалку казки «Колосок», «Дідова дочка й бабина дочка», «Золотий черевичок».

Першокласники розглядають ілюстрації до згаданих казок і пригадують їхні сюжети.

Далі учням пропонується дати відповіді на запитання.

Запитання до учнів

 • Розкажіть, які працьовиті персонажі є в цих казках.

 • Які герої казок відзначились лінощами?

 • Яка доля спіткала всіх казкових ледарів?

 • Поясніть, чому, на вашу думку, лінива вдача нікому не принесла щастя в житті, зате всім завдала в кращому випадку

неприємностей, прикрощів, а в гіршому — справжньої біди.

Бажаючі школярі за допомогою педагога розігрують фрагменти діалогів з тієї чи іншої казки, підтверджуючи погану вдачу ледачих героїв казки.

Робота з текстами оповідань

Учитель пропонує дітям послухати оповідання.

Діло на безділля не міняють

Бориско проводив літні канікули в селі, у бабусі.

Одного разу бабця сказала хлопчику:

— Онучку! Завтра я збираюся попрацювати на городі. Час уже прополоти грядки: цибулю, моркву й буряки. Ти не міг би допомогти мені?

— Звичайно, бабусю, я допоможу,— із готовністю згодився Бориско.

Адже він дуже любив свою бабусю. Бориско чудово розумів, що бабуся вже старенька і їй важко самій працювати на городі й полоти бур’яни. Хлопчику було приємно думати, що він уже став помічником і зможе стати бабусі в пригоді.

Але ввечері до Бориска прийшов друг Віталько.

— Слухай, Борю! — сказав він.— Завтра у нас дуже відповідальний футбольний матч із командою із сусідньої вулиці. Ти ж у нас — кращий захисник. Усі хлопці на тебе надіються. Початок матчу о десятій ранку. Прийдеш?

— Не знаю,— невпевнено промовив Борис.— Я обіцяв бабусі допомогти на городі.

— Нікуди не дінеться твій город! — відказав Віталько.— А такого матчу більше не буде. Незабаром усі наші роз’їдуться: хто в місто, хто на море, а хто в табір відпочинку...

Бориско наморщив лоба й задумався. «Як же вчинити? — міркував він.— І матч шкода пропустити, але й слово треба тримати: адже обіцяв бабусі допомогти».

І тут Бориско згадав улюблену бабусину приказку. «Дав слово — тримай!»

— Зачекай, Вітальку, хвилинку,— попрохав він товариша,— мені треба порадитися з бабусею.

Борис зайшов до хати і все розповів бабусі.

— Добре, піди поганяй м’яча,— відказала бабця.— А я спробую впоратися з роботою сама.

— Може, підемо на город іншого дня? — несміливо запропонував онук.

— Та ні, не можна відкладати, бо кажуть: «Тільки сир відкладений добрий, а робота — ні».

Вийшов тоді Бориско надвір і сказав своєму другові:

— Вибач мені, будь ласка, але на матч я завтра не прийду. Я вирішив все-таки допомогти бабусі, бо повинен це зробити.

— Шкода... — зітхнув Віталько.— Але ти, мабуть, маєш рацію, адже, як говорить мій дідусь, «діло на безділля не міняють».

Наступного дня Бориско з бабусею вийшли на город і почали працювати. Прополка виявилась нелегкою справою! Але хлопчик допомагав бабусі дуже старанно. Бабуся з онуком зайшли в хату тільки після полудня. Вони були стомлені, але вдоволені зробленим ділом.

Запитання до тексту

 • Який вибір постав перед Бориском?

 • Яка зі справ була приємною та неважкою для хлопчика? Яке

діло вимагало наполегливості й зусиль?

 • Яке рішення прийняв Бориско? Чи правильним воно було,

на вашу думку?

 • Розкажіть, що відчував хлопчик, працюючи на городі та по закінченні цієї праці.

 • Як ви думаєте, що відчувала бабуся, бачачи те, що її внук — працьовитий та чуйний? Що відчувала б вона, якби хлопчик пішов грати у футбол?

 • Як би ви вчинили на місці Бориска? Поясніть свою думку.

 А. Григорук

 Хочеш бути щасливим — не будь лінивим

Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві склянки гречаних круп на кашу: там же і насінинки бур’яну трапляються, і «колінця» від стебел, і навіть манюні грудочки землі. А від усього того хіба може бути каша смачна?

Сів Дениско за стіл, чисті крупинки відгортає по ліву руку, а весь непотріб — по праву.

Тільки робота ця загайна і вимагає великого терпцю та уваги, а на Дениска швидко ліньки напали. От він і перебрав крупи абияк.

Бабуня ж була певна, що Дениско попрацював на совість, і висипала крупи в окріп.

Зварилася каша. Сіли всі вечеряти. Коли це Дениско як підскочить:

— Ой! Що ви мені підсунули! — і виплюнув на край тарілки крем’яшка.

Усі повернули до нього голови, а бабуня відклала набік ложку і з докором сказала:

— Це дякуй тому хлопчикові, що крупи перебирав. Усе йому, бач, ліньки.

— Е, лінивому й нитку перервати важко,— підтакнув тато.

— Щира правда,— не втримавшись, докинув і своє слово дідусь.— Лінивий сидячи робить, лежачи спить.

— Ледачому завше ніколи,— посміхнулася мама.— Вранці росяно, в обід душно, а ввечері комарі кусають.

— Знаю, знаю,— винувато закліпав очима Дениско.— Хочеш бути щасливим, не будь лінивим...

Запитання і завдання до тексту

 • Чи можна вважати Дениска роботящим і сумлінним хлопчиком? Чому? Яким був Дениско?

 • Розкажіть, як лінощі завадили Денискові добре виконати прохання бабусі.

 • Чи зрозумів Дениско, що треба було не лінуватися, а перебирати крупу старанно та добре?

 • Що відчував хлопчик, коли почув докори від своїх рідних? Чи мали батьки, бабуся та дідусь Дениска рацію, нагадуючи йому про народні приказки, у яких засуджуються лінощі?

 • А ви схвалюєте вчинок Дениска?

Розкажіть, як ви вчинили б на місці хлопчика. Які слова сказали б вам усі члени родини, переконавшись у тому, що ви — не ледача, як Дениско, а сумлінна й старанна дитина?

Тест

Учитель спонукає дітей дати відповіді на запитання тесту та пояснити свій вибір.

 1. Ви хочете подарувати мамі на 8 Березня виготовлену власноруч гарну листівку. Робота виявляється копіткою і досить складною, а свято вже завтра. Як ви вчините?

а) Не підете гуляти з друзями, відкладете ігри та перегляд мультфільмів і будете займатися листівкою доти, доки не доведете діло до кінця.

б) Подаруєте мамі щось інше (наприклад, купите готову листівку в магазині).

в) Подаруєте мамі не зовсім завершену листівку або спростите свій задум, зробивши подарунок не таким гарним, як планували спочатку.

 2. Бабуся попрохала вас нарвати кухоль порічок для компоту на обід, але надворі дуже спекотна погода. Як ви вчините?

а) Не зважаючи на спеку, виконаєте прохання бабусі.

б) Відкладете справу на інший день, пояснюючи, що сьогодні надто жарко і вам компоту зовсім не хочеться.

в) Зберете тільки половину кухля ягід, бо справа заважка.

V.Підсумки заняття

Неважко уявити людину, яка робить тільки те, що їй подобається, що легко та цікаво, і не хоче виконувати важку, копітку працю, що вимагає зусиль і старань. Наприклад, школяра, який прогулює уроки, недбалий у навчанні, не допомагає вдома.

Ледар живе без турбот. Але він у житті нічого не досягне. Він не залишить доброї пам’яті про себе в серцях інших. Адже лінива людина в усіх викликає тільки роздратованість, особливо якщо вона прагне перекласти свої справи на інших.

Працьовиту людину шанобливо називають трударем.

То ж ростіть, діти, роботящими, працьовитими, старанними й сумлінними. І хай нікому з вас жодного разу не доведеться червоніти за власні лінощі. Усього вам найкращого!



Категорія: 1 Клас Виховна година | Додав: SYLER (30.12.2013)
Переглядів: 8240 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Сьогодні до нас завітали:


Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru