Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Безпечний перехід вулиці

Тема: Безпечний перехід вулиці

Мета. Ознайомити учнів з місцями, де можна переходити вулицю; як безпечно переходити проїжджу частину дороги; які знаки, прилади, лінії допомагають безпечному переходу; вчити практично визначати безпечні місця переходу вулиці на шляху додому; розвивати уміння орієнтуватися на вулицях міста; виховувати культуру поведінки на вулиці.

Обладнання. Плакати "Пішохідні переходи”, модель світлофора, ілюстрації до теми.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Вікторина

- Особа, яка перебуває поза транспортним засобом на дорозі. (Пішохід)

- Частина дороги призначена для руху пішоходів. (Тротуар)

- Випередження одного або кількох транспортних за¬собів. (Обгін)

- На який сигнал світлофора пішоходу забороняється рухатися? (На червоний)

- Місце, де перетинаються дороги. (Перехрестя)

- Особа, яка керує будь-яким транспортним засобом. (Водій)

- Будь-яка вулиця, що використовується для руху. (Дорога)

- На який сигнал світлофора можна рухатися? (Зелений)

- Двоколісний механічний транспортний засіб. (Мопед)

Ш. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

Ми з вами будемо вивчати будову вулиці, дороги. Дізнаємося про основні лінії до¬рожньої розмітки. Навчимося визначати небезпечні місця на вулиці для пішоходів.

- Яка частина вулиці відведена для пішоходів? (Тротуар.)

- З якого боку тротуару треба рухатися пішоходам? (З правого.)

- А якщо пішоходові треба перейти на другий бік вулиці? (Переходити дорогу по пішохідному переходу.)

Так, для цього є пішохідні переходи. На асфальті їх позначають спе¬ціальною білою фарбою — такий розмальований перехід нагадує місток. Не дуже його люблять водії. Ще б пак! Адже пішохід завжди поступається дорогою машині. А на переході — навпаки. Ступить пішохід на "зебру” — і мусять машини чекати, доки він перейде вулицю.

2. Знаки і дорожня розмітка пішохідних переходів. Робота з таблицею "Пішохідні переходи”.

Переходи позначаються дорожнім знаком, на якому намальовано чоло¬вічка, що йде по "зебрі”, а інколи — довгим жовтим ліхтарем з чорним

На синьому квадраті — білий трикутник з чорним чоловічком. Цей знак встанов¬люють безпосередньо біля пішохідного пе¬реходу. Він є вказівним знаком.

За 50 м до переходу встановлюють попереджувальний знак для водіїв — чер¬воний трикутник з чоловічком, що йде по "зебрі”. Він попереджає водіїв, що скоро буде пішохідний перехід.

Існують також підземні переходи і надземні. Вони позначаються такими знаками.

Наземні пішохідні переходи ("зебра”) мають такі лінії розмітки:

3. Основні правила переходу вулиці пішоходом.

• Пішоходи повинні переходити проїжджу частину вулиці по пішохідних переходах. Якщо є світлофор, то треба йти тільки на зелене світло.

• Якщо переходів немає, то дорогу слід переходити на перехрестях по лінії тротуару або узбіччя.

• Перед тим, як переходити дорогу з двостороннім рухом, необхідно подивитися ліворуч.

Якщо проїжджа частина вільна, то можна йти. Дійшовши до середини вулиці, треба зупинитися. Якщо рух транспорту почався, необхідно почекати на "острівці безпеки” або на лінії, що розділяє транспортні потоки протилеж¬них напрямків.

Тепер треба подивитися праворуч. Якщо проїжджа частина вільна, закін¬чити перехід.

• Для того, щоб перейти дорогу з одностороннім рухом, необхідно подиви¬тись в сторону, протилежну рухові транспорту. Якщо машин немає, то перехід треба здійснити в один прийом, тобто без зупинки на середині проїжджої частини.

Умови безпечного переходу:

- Автомобілі зупинилися.

- Автомобілів на дорозі немає.

 -    Автомобілі далеко.

4. Гра "Перехід”.

Перед початком руху — подивитись наліво.

Машин немає — іди!

Дійшов до середини — подивись направо.

Машини близько — почекай.

Машин немає — закінчуй перехід!

(Повторити 2-3 рази.)

ІV. Фізкультхвилинка.

5. Гра "Червоний, жовтий, зелений”.

На сигнал "жовтий” — тиша,

на "червоний” — плещуть у долоні,

на "зелений” — крокують (умовно).

6. Гра "Неуважний пішохід”.

Вчитель. Загорілось жовте світло — отже, я можу йти.

Діти. Ні, треба чекати.

Вчитель. Загорілось зелене світло — отже, я готуюсь до переходу.

Діти. Ні, можна йти.

Вчитель. Загорілось червоне світло — отже, йти не можна.

Діти. Правильно.

І так далі.

7. Психогімнастика "Який знак?”.

Одна дитина зображає якийсь дорожній знак, інші діти відгадують.

V. Хвилинка-цікавинка.

1. Сценка.

Світлофор

— Я — ваш добрий друг Світлофор. Не дивіться, що я такий маленький. Я вже досить старий і дуже багато знаю. Більше ста років я допомагаю людям переходити вулицю. Сьогодні мені дуже захотілося зустрітися з вами і дізна¬тися, чи ви вже знаєте правила вулиць і доріг.

Поруч зі мною — мої молодші помічники. Вони загадають загадки. Спробуйте їх відгадати.

1-й помічник.      Підморгне зеленим оком — ми йдемо,

Підморгне червоним оком — стоїмо.     

 (Світлофор)

Йде з села до села, а з місця не зрушить. (Дорога)

2-й помічник.    Маленькі будиночки

По місту біжать.

Хлопчики й дівчатка

В будиночках сидять. (Автобус, тролейбус)

Два брати спереду йдуть,

За ними двоє ще женуться.

Біжать, ніяк не доженуть,

Об землю спересердя б’ються. (Колеса)

3-й помічник.          Я не їм вівса, ні сіна,

Дайте випити бензину.

Усіх коней обжену,

Кого хоч наздожену. (Автомашина)

Біжать чотири брати і один одного не можуть наздогнати. 

(Колеса)

Учитель. Світлофорику, а чому тебе так назвали?

Світлофор. Назва моя походить від двох слів: нашого слова "світло” і грецького "форос” — несе. Отже, у перекладі на нашу мову слово "світло¬фор” означає: той, що несе світло.

Учитель. А чи знаєте ви, що світлофори походять від прапорців, якими користувалися залізничники, щоб керувати рухом поїздів? Було три прапорці: червоний, який забороняв рух, жовтий, що закликав до обережності, і зеле¬ний, який дозволяв вільно їхати. Мали три кольори і перші світлофори, котрі з’явилися на початку XX століття. Це були великі дошки, пофарбовані у три кольори. По їхній поверхні з одного кольору на інший переповзала стрілка, вказуючи, який саме колір слід брати до уваги. Її важко було розгледіти здаля, і водії помилялися, не розуміючи, на який колір вона вказує.

На сучасних світлофорах вогні спалахують по черзі, так що сплутати їх можна хіба навмисне.

2. Урок ввічливості.

Який зв’язок між ввічливістю та Правилами дорожнього руху? На¬певно, правила зрозумілі всім. Тільки чому ж люди часто порушують їх? Передусім, через невихованість та нечемність.

Коли людина починає мислити, вона обов’язково дійде висновку, що ввічливим бути значно корисніше, ніж неввічливим. Виходить, ввічливий — то розумний. Тому вихована людина легше і швидше знайде вихід з будь-яких ситуацій. На початку нашого століття в Німеччині точилася досить запекла боротьба за культуру поведінки на вулиці. Штрафи не допомагали — пішо¬ходи не чекали на зелене світло і переходили вулицю як заманеться. І тоді проблемою зайнявся один мудрець. Він одразу відмінив силу-силенну зако¬нів, покарань, а натомість встановив один-єдиний:

"Пішохід, який перейшов вулицю на червоне світло, повинен одразу ж повторити цей вчинок тричі”.

Поліція наполегливо втілювала закон у життя.

Порушники, яким пощастило вижити, категорично заповідали дітям і онукам суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

В одному французькому місті священик змушує віруючих на сповіді зізнаватись у порушенні Правил. Це вважається тяжким гріхом, накладає на людину церковне покаяння.

 3. Гра ‘"Заборонено — дозволено”.

На правильну відповідь учні говорять "дозволено” (або показують зелений сигнал світлофора), а на неправильну — "заборонено” (червоний).

Пустувати тут, де люди... (заборонено).

Стань взірцевим пішоходом! Це... (дозволено).

Як заходиш у автобус,

Краще уперед пройди,

Не крутись — це заважає,

Стій спокійно чи сиди.

Їхать "зайцем” — знають всі — це...

А бабусі дати місце — це...

Йти, коли червоне світло...

На зелене — навіть дітям йти...

VI. Повторення та закріплення вивченого.

Які ви знаєте місця для безпечного переходу вулиці?

Які види переходів ви вивчили?

Що означає кожний колір світлофора?

Розкажіть основні правила переходу вулиці.

Чому до переходу дороги слід готуватися?

1.  Гра "Сигнали світлофора”.

Учні стоять у шерензі обличчям до світлофора. На зелений сигнал роб¬лять крок уперед; червоний — крок назад; жовтий — стоять. Хто помилився, вибуває з гри. Перемагають ті, хто жодного разу не помилився.

Учитель. А хто знає, чому саме зелений шлір каже: "Шлях вільний! Іди спокій¬но!”, жовтий застерігає: "Приготуйся!”, а червоний вимагає: "Зупинись негайно!”?

Зелений колір — колір весни, колір молодого листя; здавна вважався кольо¬ром радості, життя, надії. Древні лікарі при нервових захворюваннях радили хворим довго дивитися на зелень, носити одяг зеленого кольору, фарбувати стіни у зелене. Це колір росту. Ми часто любимо дивитися на рослини, які ростуть. Бог піклується про них. А ще більше піклується про нас. Якщо ми будемо вірити Йому, то він допоможе нам рости в добрі та любові.



Категорія: 1 Клас Основи здоров’я | Додав: SYLER (31.12.2013)
Переглядів: 2525 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 13
Гостей: 13
Користувачів: 0

Сьогодні до нас завітали:


Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru