Головна » Конспекти » 4 Клас » Музичне мистецтво

Музика в житті Т.Г.Шевченка

Тема: Музика в житті Т.Г.Шевченка
Мета: розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка, залучити дітей до скарбниці рідної мови, прищеплю¬вати любов і повагу до Шевченкового слова, формувати відчуття прекрасного; виховувати любов до рідного краю, української народ¬ної пісні, культуру слухання музи¬ки; розвивати усне мовлення, ува¬гу, уяву, мислення, пам'ять.

Обладнання: портрет Т.Г.Шев¬ченка, прикрашений рушником, ви¬ставка книжок — видань творів по¬ета, збірка хорових творів та пісень на вірш Тараса Шевченка «Зоре моя вечірня» (упорядник К.Войтек, В.Горбатюк), збірка віршів «Наша мова — солов'їна» (упорядник М.Слабошпицький), магнітофон, фортепіано, репродукції картин і портретів, музичні записи.
Напис на дошці: «Бувають щас¬ливо обдаровані особи і бувають щас¬ливо обдаровані народи. Я бачив та¬кий народ, народ-музику, це — укра¬їнці. П.І. Чайковський».
ХІД УРОКУ
I.    Організаційний момент.
Перевірка готовності учнів до уроку.
Привітання.
II.    Актуалізація опорних знань учнів.
Звучить запис пісні Я. Степово¬го на вірші Т.Шевченка «Утоптала стежечку».
— Ви слухали пісню «Утопта¬ла стежечку». Про що ця пісня? (Відповіді дітей.) Музику написав Яків Степовий, а вірші — поет, портрет якого ви бачите. (Учитель демонструє репродукцію картини І.Крамського «Портрет Т.Шевче¬нка», 1871.) Хто це? (Тарас Григо¬рович Шевченко.) Що ви про ньо¬го знаєте?
Учні пригадують відоме їм з біографії поета про роки дитинства та юнацтва: смерть матері, яку «ще молодую у могилу нужда та праця положила», життя з мачухою, по¬тім смерть батька, важкі, сповнені страху й приниження обставини на-вчання грамоти в дяків Г.Губського і П.Богорського, малювання — у жи¬вописця В. Ширяева, перебування козачком у передпокоях пана Енгельгардта.
Учитель, вислухавши відповіді учнів, звертає їхню увагу на виставку книжок із творами Т.Г.Шевченка.
III.    Ознайомлення з темою та метою уроку.
—    На світі є чимало поетів, ві¬ршам яких притаманна мелодійність. До таких поетів, без сумні¬ву, належить Т.Г.Шевченко, про якого П.І.Чайковський сказав... (учитель зачитує вислів, записаний на дошці).
Сьогодні ми поговоримо про те, яке місце посідала в житті поета музика, особливо народна пісня, яке значення мала вона для твор¬чості Кобзаря.
IV.    Розповідь учителя з елемента¬ми бесіди та слухання музики.
—    За багатовічну історію україн¬ський народ створив неперевершену культурну традицію, скарби лі¬тописів, багатий фольклор з велич ним епосом козацьких дум, красою ліричних пісень, створив образну, співучу мову, наче призначену для поетів. Співучість і краса україн¬ської народної пісні перелилися в чудові поезії Т.Г.Шевченка.
Велику невгасиму любов до народної пісні Т.Г.Шевченко проніс через усе своє життя. Вона з ди¬тинства живила йот мрії, звуча¬ла голосами кирилівських співа¬ків, сумними переборами кобзарів і лірників. Подивіться на цю репро¬дукцію (учитель демонструє репродукцію картини Т.Г.Шевченка «Слі¬пий») та пригадайте, що ви знаєте про Кобзарів? Які піст вони вико¬нували? (Кобзар — народний співець і музикант, що грав на струнному інструменті — кобзі, ходив від села до ста та співав пісні. У тих піснях розповідалось про історію нашого народу, про його долю, про надію на кра¬ще майбутнє.) Послухайте запис однієї з таких пісень. (Звучить запис «Пісні про Морозенка».) Малий Тарас любив, навіть більше за розповіді дорослих, слухати пісні. За свідченням сучасників, він мав надзвичайну пам'ять і пісень тих знав «силу без ліку». Хлопчик-козачок тихо стояв у кутку і, чекаючи наказів пана, наспівував сумні пісні. А коли чув від когось нову піс¬ню, одразу запам'ятовував її слова та мелодію.
Учитель демонструє репродукцію картини М.Дерегуса «Малий Тарас слухає кобзаря», 1956.
Пісня стала найкращим другом Тараса. Вона була основою творчості та першою книжкою, з якої Т.Г.Шевченко довідувався про історію народу, його думки, почуття. Згодом про пісню поет писав: «Вона мене і порадить, і розважить, і правдоньку мені скаже».
Поясніть, як ви розуміє¬те цей вислів. (Відповіді ді¬тей.)
Т.Г.Шевченко постійно вводив народні пісні, або хоч окремі рядки з них, у чудове мереживо своїх ори¬гінальних творів. У повісті «Близнецы» Тарас Григоро¬вич використав понад 20 на¬родних пісень. Іноді досить було одного рядка, щоб на-дихнути поета на багато не- перевершених строф.
Сучасники Т.Г.Шевченка, відзначаючи чудове ви¬конання ним народних пі¬сень, називали поета «наш соловей» (П.Куліш). За свід¬ченням друзів, Т.Г.Шевченко мав тенор. А княжна Вар¬вара Рєпніна (учитель демон¬струє репродукцію портрета В.Рєпніної роботи Г.Псьола, 1840), друг і шанувальниця таланту поета, розповіда¬ла, що співав поет із щирістю, так, що м'який, спо¬внений суму голос Кобзаря мимоволі проймав душу. Особливо любив Тарас Григорович «співати» свої ві¬рші «Тяжко, важко в світі жити», «Думи мої, думи мої», «Нащо мені чорні брови».
Послухайте запис романсу В.Губаренка «Тяж¬ко, важко в світі жити» та уявіть, що це співає сам Т.Г.Шевченко. (Звучить запис романсу.)
Поет постійно дбав про збереження українських народних пісень і часто записував їх у свої етнографіч¬ні альбоми. (Учитель демонструє репродукцію картини П.Носко «Т.Шевченко серед селян-кріпаківу Кирилівці».) Серед таких пісень значне місце посідали історич¬ні. Кобзар свідомо ретельно збирав усе, що зберігало славну історію народу. Адже історична пам'ять наро¬ду завжди показувала ту найбільшу правду, яку часом не могли зберегти кращі історики. Ці пісні згодом давали поштовх творчій фантазії Тараса Григоровича та ставали історичною основою багатьох його творів («Гайдамаки», «Тарасова ніч»). З ними ви ознайоми¬тесь у старшій школі.
Цінував поет і ліричні пісні. Які пісні називають ліричними? (Пісні, у яких висловлюються почуття автора до героя пісні, або розраховані на те, щоб ви¬кликати почуття слухачів.) Це рекрутські, бурлацькі пісні, пісні про дівочу й жіночу долю, про материнську любов.
Шевченкові дуже подобалися чумацькі пісні, які він чув з самого дитинства від свого батька. (Учитель демонструє фотографію літогравюри Г.Принцевського «Т.Шевченко слухає пісні», 1961.) Поет добре знав ба¬гатьох народних співаків, кобзарів, лірників, чудово описав їх у своїх літературних творах, закарбував їхні образи в живописних полотнах (Т.Г.Шевченко, «Слі¬пий»). Часто оригінальні вірші поета настільки наближалися до народнопісенного варіан¬ту, що досить швидко пере¬ходили в народні пісні. Так, великого поширення набула пісня «Зоре моя вечірняя» з поеми «Княжна», яка була записана Т.Г.Шевченком від кобзаря.
Послухайте запис цієї піс¬ні. Як ви гадаєте, за що її так полюбили люди?
Звучить запис пісні Г.Гладкого «Зоря моя вечірняя». Учитель вислуховує відповіді дітей і робить висновок.
Правильно, саме наспів¬ність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій, близькість до народнопісен¬ної творчості зумовили їх надзвичайну популярність, стали причиною широко¬го музичного втілення в на¬родній музиці. Недаремно відомий український ком¬позитор і вчений-музикознавець С.Людкевич писав про Т.Г.Шевченка: «Він не скла¬дав, а виспівував свої поезії, хоч і без мелодії».
За спогадами друзів поета, коли Тараса Григоро¬вича було викуплено з кріпацтва й улаштовано на на¬вчання до Академії мистецтв, він за роботою завжди тихенько наспівував, зачаровуючи товаришів і свого вчителя «великого Карла» (Карла Брюллова).
Учитель демонструє репродукцію картини Г.Меліхова «Молодий Тарас Шевченко у К. Брюллова», 1947.
Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, Т.Г.Шевченко постійно перебував у гущі культур¬ного життя столиці, відвідуючи театри, концерти, осередки творчої інтелігенції. Поет був знайомий із В.Бєлінським, В.Л.Суковським, І.Криловим, В.Стасовим, І.Тургенєвим, товаришував з С.Гулаком-Артемовським, А.Ф.Олдріджем, М.Щепкіним. Імена кого з цих діячів мистецтва вам знайомі? Хто вони за фахом?
Діти відповідають, а вчитель ілюструє їхні відповіді портретами діячів мистецтва: І.Тургенєв і В.Бєлінсь¬кий — письменники, В.Жуковський — поет, І.Крилов — байкар, С.Гулак-Артемовський — композитор, співак, автор опери «Запорожець за Дунаєм»
Айра Олдрідж — нефитянський актор-трагік, га¬стролював у Росії та в Україні. Відзначався майстер¬ним виконанням ролей у п'єсах В.Шекспіра.
Шевченко і Олдрідж були добрими приятелями. У них було багато спільного: обидва — чисті, чесні душі, обидва — справжні художники, обидва змалку зазнали тяжкого гніту. Один, щоб потрапити до те¬атру, який він пристрасно любив і до якого вхід був заборонений «собакам і неграм», найнявся в лакеї до актора, другого відшмагали за спалений під час ма¬лювання недогарок свічки.
Учитель демонструє репродукцію картини Т.Шевчен¬ка «Портрет Айри Олдріджа», 1858.
Михайло Семенович Щепкін — видатний росій¬ський актор, якого теж свого часу викупили з крі¬пацтва. Велика щира дружба зв'язувала Шевченка і Щепкіна. «Какая живая, свежая, поэтическая натура. Великий артист и великий человек! И, с гордостью говорю, самый нежный, самый искренний мой друг! Я бесконечно счастлив» (Т.Г.Шевченко).
Учитель демонструє репродукцію картини В. Савина «Зустріч Т.Шевченка з М.Щепкіним у Нижньому Нов¬городі», 1939.
Володимир Васильович Стасов — музичний кри¬тик, цінував талант поета і вважав романси М.Мусогорського на вірші Т.Шевченка кращими з написа¬них композитором.
Усе своє життя Т.Шевченко творчо спілкувався з композиторами, артистами, поетами, художниками, істориками, філософами, яких знала не тільки інтелі¬генція мистецьких осередків Києва, Москви, Санкт-Петербурга, а й уся Європа. Як свідчать літературні джерела, Тарас Григорович був добре обізнаний зі сві¬товою художньою літературою та мистецтвом.
Дружба з артистами, співаками, композиторами впливала на світогляд поета, а його природна музи¬кальність перелилася в чудові рядки його поезій та повістей. З музичних інструментів особливо любив Тарас Григорович віолончель. Тембр цього інстру¬мента за своєю теплотою й виразністю наближається до звучання людського голосу. Як проникливо писав Т.Г.Шевченко саме про віолончель у повісті «Музи¬кант». Читаємо: «Я вам, кажется, не писал еще о виолончели? Чудный, дивный инструмент!.. Боже мой, что за игрушка! Только одна душа человека может так плакать и радоваться, как поет й плачет дивный инструмент... И если б я был два раза раб, то за этот инструмент продал бы себя в третий раз». Послухай¬те запис звучання цього чудового інструмента та ска¬жіть, чому його тембр наближається до звучання люд-ського голосу?
Звучить запис Па-де-де із балету П.І. Чайковського «Лебедине озеро».
Зворушливо Т.Г.Шевченко пише про мазурки Ф.Шопена в повісті «Музикант»: «Не отнимая от струн, он заиграл одну из задушевних мазурок вдохно¬венного Шопена. Кончивши мазурку, он едва внятно проговорил: «Вот у нас свой бал». Проиграл он еще несколько музурок Шопена, одну другой лучше, одну другой задушевнее. К концу последней мазурки я за¬метил сквозь виноградные листья безмолвные лица многочисленных слушателей — то были горничные, лакеи и форейторы приезжих господ. Они оставили окна, в которые глазели на немецкие танцы вымуштрованных господ и госпож и пришли послушать, как Тарас играет...».
Уявімо себе серед слухачів Тараса Федоровича. Ось одна з прекрасних мазурок Ф.Шопена.
Звучить мазурка Фа мажор Ф.Шопена у виконан¬ні вчителя.
Т.Г.Шевченко добре знав конкретні твори кращих композиторів, В.Моцарта, Л.Бетховена, Й.Гайдна, Ф.Шуберта, Ф.Шопена, М.Глінки, О.Дрогомижського... У бесідах і листуванні з друзями він часто зга¬дував імена скрипалів, співаків, піаністів. Поет мав про них свою думку, виявляв глибоке розуміння му¬зичних творів і давав правильну оцінку їх виконав¬ської майстерності.
В.Моцарта і Л.Бетховена Шевченко вважав гені¬альними композиторами.
Читаємо в «Щоденнику» від 17.04.1858 про М.І.Глінку: «Вечером в цирке-театре слушал оперу «Жизнь за царя»! Гениальное произведение! Бессмерт¬ный Глинка!»; від 01.10.1857 про виставку в Нижньому Новгороді: «Маленький оркестр в антрактах играл не¬сколько номеров из «Дон Жуана» Моцарта прекрасно, может быть потому, что это очаровательное создание трудно играть не прекрасно».
Наведені приклади яскраво свідчать про те, що Т.Г.Шевченко був знавцем і шанувальником музики.
Звучить запис «Місячної сонати» Л.Бетховена. Один з учнів читає напам 'ять вірш Вадима Скомаровського «Над Кобзарем».
Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.
Ані шелесне верба височенька.
Наша Оленка відкрила «Кобзар»,
Вголос читає Тараса Шевченка.
 
Категорія: Музичне мистецтво | Додав: SYLER (30.11.2015)
Переглядів: 594 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо, вам будуть цікаві ці конспекти

Жива і нежива природа
Природа Кримських гір
Тварини «живого куточка», хатні улюбленці
Властивості паперу. робота з папером
Способи згинання паперу
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]