Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Жартівливі і жартівливо-танцювальні пісні, коломийки

Тема. Жартівливі і жартівливо-танцювальні пісні, коломийки

Мета: усвідомити  багатство і різноманітність народного мистецтва; усвідомити інтонаційну особливість музики українського народу; визначити особливості жартівливих і жартівливо-танцювальних пісень і коломийки; визначити призначення і роль жартівливих пісень  в українській музичній спадщині; формувати  у школярів уміння виражати власну точку зору; виховувати вміння виразно виконувати пісні, дотримуючись основних правил співу.

Методи: бесіда, розповідь, дискусія, аналіз і порівняння проблемно пошукових ситуацій,  метод емоційного впливу, функціональної аналогії (співвідношення за дією).

Тип уроку: формування і вдосконалення вмінь та навичок.

Форма уроку: традиційна форма уроку з використання творчих та інтерактивних завдань.

Наочні посібники: нотний текст пісні, підручник, дидактичний матеріал.

Ілюстративний матеріал: репродукції.

ТЗН: магнітофон, аудіо записи.

Використовувана література: словник музиканта, матеріали журналів, статті.

Хід уроку

Хотіла я б піснею статі

У сюю хвилину ясну

Щоб вільно по світі літати

Щоб вітер розносив місяць.

 

Щоб геть аж під яснії зорі

Полинули співом дзвінким

Упасти на хвилі просторі

Буяті над морем хибким.

 

Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємне

Ясніше, ніж зорі яснії

Гучніше, ніж море гучне.

Л.Українка.

 

1. Музичне привітання. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань і практичних навиків

Завдання

Учитель пропонує декілька поетичних текстів українських народних пісень з різних жанрів. Учні повинні назвати  вид української пісні, та обґрунтувати свою відповідь.

3. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів

Інтерактивна вправа «Коло ідей»

Питання до обговорення: «Чи потрібні у повсякденному сучасному житті жарт і танці».

4. Подання нового матеріалу

Питання класу:

Чи є щось спільне у різних видах українських народних піснях  жартівливих та танцювальних?

Учитель.  Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очима до бурхливого, нестриманого реготу.

Жартівливі пісні в основному гумористично розробляють сімейно-побутові теми. А вже виходячи на громадську арену, сміх, як правило набирає сатиричної спрямованості. В цих піснях – висміюються недоліки характеру і поведінки окремих людей. Акцентуючи на смішних і негативних рисах окремих представників  народний гумор відіграє тут роль своєрідного вихователя. Жартівливі пісні  кепкують над дівочими та парубочими вадами, передусім над лінивством і безгосподарністю, над недбалістю і байдужістю, над дурістю та недотепністю, над нескромністю та легковажністю, безглуздими суперечками. Такі пісні ще й підіймають настрій, наповнюючи через сміх хорошою енергетикою присутніх, оскільки викладені в доброзичливому плані.

Жартівливі й сатиричні пісні об'єднуються в одну групу близькістю характеру, загальним настроєм: вони жваві, веселі, іноді ущипливі, а то й сатиричні. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть не насмілюються розмовляти з дівчиною, з розсіяних, неуважних, скупих, дивакуватих та лінивих. Але в народних піснях високо цінується людська краса, гідність, а не багатство.

5. 1. Вокально-хорова інтерпретація української народної пісні «Сіяв мужик просо»

Питання до класу:

• Хто герої української народної пісні «Сіяв мужик просо»?

• Якщо судити  по назві пісні, то до якого виду можна віднести пісню?

• Чи співпадає ідея назви пісні з суттю різновиду пісні?

• Яки засоби музичної виразності потрібно акцентувати, щоб підкреслити комічність ситуації?

• Чого намагається досягти жарт?

5.2. Вокально-хорова інтерпретація української народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть».

Питання для обговорення до інтерпретації:

• Які  засоби музичної виразності потрібно акцентувати, щоб підкресли мужність і відвагу героїв?

• Як побудувати динамічний виконавський план пісні?

6. Подання нового матеріалу (продовження)

Учитель. Коломийка — це переважно коротка, жвава, однострофна співанка. . Раніше коломийки танцювали колом, зараз головні танцювальні рухи – мережка, ножнички, прийом «хрещик» (дівчата і хлопці міняються місцями). Гуцулка і верховина – близькі до коломийки танці, але верховина починається повільним ліричним вступом, після якого йде коломийка…

В ній втілюються різні сторони повсякденного життя: тут і веселощі, й жарти, й насмішка, і любовна лірика.

Коломийка остаточно сформувалась вже в XVI—XVII ст., вона і сьогодні живе повнокровним життям. Найбільшого поширення вона набула в західних областях України.

«Назва «коломийка» певніш за все походить від основної танцювальної фігури – кола: коломийка виникла і довгий час побутувала як круговий танець. Або від закарпатського міста Коломия. Можливо також, що друга частина назви «коломийка» походить від дієслова «микати» (микатися) – тобто, ганяти, гасати, носитися». В районі їх найбільшого поширення (в Карпатах і Прикарпатті) самі співаки поділяють коломийки на два різновиди: «до танцю»  і «до співу» (різновид ліричної пісні)…

Коломийка  огортає собою всі прояви життя чоловіка у всіх порах; вона втискається всюди за чоловіком, для неї нема нічого тайного; звідти в ній висловлене і радість, і горе, і утіха, і жаль; звідти вона дихає і повагою і жартом; звідти в ній і гумор і сатира та іронія і т. ін.» (Володимир Гнатюк).

Приблизно в той самий час, що й коломийка, зароджуються шумка і козачок. Відрізняються вони розміром вірша: шумка — 4+4, а козачок — 4+3 та ще й ритмічним рисунком. Для козачка типовою є фігура: дві восьмі і чверть, що зустрічається переважно в другому такті; мелодія шумки рухається рівними восьмими. Спільними для усіх трьох видів танцювальних пісень є характер музики і поетичного змісту, розмір 2/4 та помірно швидкий темп.

7. Подання нового матеріалу (продовження)

Учитель. Визначною  рисою танцювальних пісень  є танцювально-музична основа і особливий ритм вірша. За настроєм це життєрадісні, сповнені молодечого запалу твори. Вони тісно пов'язані з танцем-коломийкою, шумкою і козачком. Відповідно до цього їх поділяють на три групи.

В народі танцювальні пісні називаються по-різному: «пісні до скоку», «скочні», «шумки», «триндички» тощо, а також за видом танцю: «Горлиця», «Катерина», «Шевчик». Або ж пісні не виділяються ніяк і в народній свідомості приєднуються до широкого класу «жартівних» чи «шуточних» (народна назва жартівливих пісень)».

У фольклористиці прийнято групувати танцювальні пісні за характером танців:

1. Пісні до побутових танців. Центральну групу складають тут приспівування до гопаків, козаків, метелиць. Це – власне танцювальні пісні. Танцюристи час від часу, виконуючи танцювальні рухи, співають різні жартівливі куплети.

• Гопак – у минулому був чоловічим танцем. Зараз нерідко танцюється у парі. Танець імпровізаційний, з стрибками, присядками. Близький до гопака – тропак.

• Козачок (або козак) – провідна партія жіноча. Показові «дрібушки», вихиляси, притупування. Близький – чабарашки.

• Метелиця – імпровізаційний танець, зберігає близькість до хороводів (утворює коло), використовуються також елементи гопака (в колі танцює пара)…

2.  Пісні до танців, запозичених з фольклору сусідніх народів. Тут виділяється дві групи: польки, краков'яки, кадрилі, що загалом близькі до гопакові-козачкових танців, та вальси і мазурки…

• Полька – танець чеського походження. Виконується групами або парами. Використовується змінний крок, кружляння.

• Кадриль – як і полька, широко розповсюджена. Відрізняється від польки не так по музиці… як за танцювальними рухами. Складається із кількох танцювальних фігур, що чергуються між собою.

• Вальс – поширений по всьому світу. Близький до нього – мазурка».

8. Інсценування

Українська народна пісня Ж.Колодуба «Йшла зозуля мимо саду». Створення темброво-ритмічного супроводу, та пластично-танцювальних  рухів.

9. Підведення підсумків

В гумористичних мирських, сюжетних піснях і коротеньких танкових приспівках, що в переважній більшості виникли на живому матеріалі української дійсності, чи не найповніше відображена весела вдача народу, який ніколи і ні при яких труднощах не впадав у відчай. Саме з такого здорового сміху черпали люди силу до життя, що може бути актуальним і сьогодні.

Танцювальні пісні – це розділ фольклору, основне призначення якого полягає у співах під час виконання побутових танців.

9. Домашнє  завдання

Продумати та створити танцювальні рухи до  жартівливої народної пісні «Сіяв мужик просо»



Категорія: 4 Клас Музичне мистецтво | Додав: SYLER (27.11.2014)
Переглядів: 2033 | Рейтинг: 5.0/1

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 16
Гостей: 16
Користувачів: 0

Сьогодні до нас завітали:
ninel, polinagramma86

Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru