Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Декоративно-ужиткове мистецтво. Казкові квіти петриківки

Декоративно-ужиткове мистецтво. Казкові квіти петриківки

Мета: навчальна: продовжувати ознайомлювати з видами декоративно-ужиткового мистецтва; надавати учням відомості про народне мистецтво як різновид декоративно-ужиткового мистецтва; розглядати засоби виразності петриківського розпису; закріплювати знання про декоративну композицію, основні види композиційних схем; розглядати засоби виразності декоративної композиції; ознайомлювати з матеріалами та інструментами для декоративного розпису; розвивальна: розвивати навички та вміння дітей працювати у техніці петриківського розпису; розвивати точність рухів та окомір; виховна: виховувати в учнів почуття прекрасного, розуміння народного декоративного мистецтва та любов до національної художньої спадщини.

Обладнання: навчальні плакати, репродукції картин відомих майстрів і навчальні роботи з методичного фонду.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуашеві фарби; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Тип: комбінований урок.

Методи і засоби роботи: евристична бесіда; практична робота на базі засвоєного матеріалу.

Коментар

Петриківський розпис — унікальний вид розпису на деревині

чи папері. Походить із козацького села Петриківка Дніпропетровської області. Основу розпису складають рослинні мотиви.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Запитання

• Які види декоративно-ужиткового мистецтва ви знаєте?

• Чим твори різних видів декоративно-ужиткового мистецтва відрізняються один від одного?

• Які види декоративно-ужиткового мистецтва вам найбільше подобаються і чому?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

...Їхали бояри рядочком

Та й попід вишневим садочком,

Зломили квіточку зелененьку,

Кликали Марієчку молоденьку:

— Ти йди, Марієчко, з нами,

Дамо тобі квіточку з перами,

Ще й з золотими краями...

З весільної пісні

Розписування стін хат, а часом і господарських будівель, було дуже популярним на українських землях у давнину, а місцями збереглося й донині. Стіни в українській хаті майже завжди білилися, як і піч, тому в хаті вистачало вільного місця для прикрашання вішаними образами або мальованими різнобарвними орнаментами. Господині або інші члени родини — жінки розмальовували стіни орнаментами різних кольорів. Найчастіше це були фантастичні дерева з птахами: півниками, щигликами. Ззовні розмальовували обрамлення вікон та віконниці. Хата наче виростала із зелені дерев та квітів, що її оточували. Традиція розписування

П. Глущенко «Букет» (1969)

виникла дуже давно та завжди була пов’язана із магічними віруваннями та діями. Мотиви «дерева життя» («райського дерева», дерева-«гільця») зовсім не схожі на реальні дерева — це яскравий витвір людської фантазії. Дерево оздоблювали вигаданими птахами та квітами. Це — образ вигаданого дерева, що стоїть десь у Бога в раю, якого ніхто не бачив, але яке повинно бути надзвичайно гарним і чудодійним. Тому й кожне зображення цього дерева повинне бути фантастичним.

У пізніші часи в розписах почали з’являтися натуралі-стичніші мотиви (листки дуба, клена, хмелю, барвінка, винограду, вінки й букети, сови й павичі).

Орнаменти стінопису в окремих місцевостях наближалися до орнаментів вишивок (особливо в розписах над вікнами), килимів (особливо в розписах над полом), пічних кахлів (на печах), але вони завжди були яскравішими, пишнішими.

Розписували хати пір’ям, пензлями, рогозою, віхтям. Квіти й листки найчастіше малювали пальцем.

Малюнок, що створений для розпису глека, смішно виглядатиме на тканині або меблях.

Н. Білокінь «Вазон» (ХХ ст.)

П. Власенко «Квіти в глечику» (ХХ ст.)

Основні різновиди мазків петриківського розпису

Зображення в декоративно-ужитковому мистецтві зазвичай роблять спрощеними, як кажуть художники — стилізованими.

Реальна квітка проходить складний шлях від малюнка з натури до узагальненого рішення в орнаменті. У стіннівці, на плакаті, розписі кераміки та тканини художники рідко використовують зображення, наближене до реальності, а спрощують форму так, щоб збереглися основні риси, які можна впізнати.

(Учитель супроводжує розповідь показом творів, виконаних у техніці петриківського розпису, демонструє техніку виконання окремих мазків та композицій.)

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Організація сприйняття творів мистецтва

Бесіда за питаннями

(Учитель пропонує учням роздивитися репродукції творів у стилі декоративного розпису.)

• Що художник зобразив на картині?

• Як художник ставиться до того, що зображує?

• Які засоби використовує художник, щоб передати своє ставлення до зображуваного?

П. Глущенко «Букет» (1949)

• Спробуйте скласти невеличкий усний твір-опис за тією з картин, яка вам подобається найбільше.

(Під час обговорення вчитель нагадує учням основні композиційні схеми та пропонує визначити, за якою композиційною схемою побудовано композицію тієї чи іншої картини.)

Композиція в образотворчому мистецтві може бути симетричною (коли одна половина зображення є дзеркальним відображенням іншої) та асиметричною (коли такого віддзеркалення немає).

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Слово вчителя

У давні часи українці наділяли природу божественною силою. Для того щоб захиститися від напасті, хвороби, нечистої сили, вони зображували Дерево Життя — дивовижний символ Усесвіту. У сучасних майстрів це дерево перетворилося на прекрасний букет у маленькому горщику для квітів.

Намалюйте свій букет-оберіг, використовуючи традиційні види мазків.

Пояснення до творчого

завдання

Особливу увагу зверніть на симетричність чергування обраних елементів та дотримання певних розмірів.

Індивідуальна робота

за творчим завданням

Учні виконують роботу під керівництвом учителя.

V. підбиття підсумків

Коментар

Учні мають демонструвати знання різновидів народного мистецтва та матеріалів для їх виконання; орієнтуватися в засобах виразності вже знайомих їм видів декоративно-ужиткового мистецтва; вміти на початковому рівні виконувати малюнки в техніці петриківського розпису.

Додатковий матеріал

Деякі регіони України, як-то: Київщина, Уманщина, Ка-теринославщина, Херсонщина й Одещина — стали визнаними центрами народного розпису. А вже з початку ХІХ ст. на основі настінного розпису почав створюватися розпис декоративний, який виконують на різних предметах повсякденного вжитку: вазах, тарілках, глечиках, карафках, навіть елементах збруї та озброєння (давня традиція мистецтва Запорозької Січі). Нині цей декоративний розпис, що практикується народними майстрами-професіоналами, отримав збірну назву «петриківського» (від назви села Петриківка колишньої Протовчанської паланки земель Війська Запорозького, а нині Дніпропетровської області). Зберігаючи усі традиційні мотиви настінних розписів, петриківський розпис вирізняється розширенням діапазону зображень садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) та польових (ромашки, волошки) квітів, залученням до узорів мотиву ягід (калини, полуниці, винограду) та акантового листя (папороті), також бутонів. Крім того, орнаменти й мотиви петриківського розпису мають більше рис натуралізму.

Народні майстри

петриківського розпису

Пелагея Іванівна Глущенко

Квітковий візерунок здавна був невід’ємною частиною української оселі. Майстринь із села Петриків-ка часто запрошували в інші села розписувати хати. Але складно на тривалий час залишити свою родину, будинок, господарство. Тому з’явилися мальовки — квіткові візерунки, зроблені на прозорому або напівпрозорому папері. Їх просто наклеювали на свіжовибілену стіну. Сьогодні ніхто не розписує печі, але давнє мистецтво Петриківки живе — мальовки стали декоративною прикрасою сучасного інтер’єру.

Усе життя Пелагея Глущенко своєю творчістю зберігала й примножувала «класичну» схему петриківських букетів та бігунців.

Букетами розписували комини. Ці букети були невеликими за розміром і складалися зі стебла, від якого розходилися три різнобарвні квітки (квітка і два напіввідкриті пуп’янки).

Іноді букет був більшим, часто складався з двох-трьох переплетених стебел. На них обов’язково цвіли три великі квітки та два-п’ять напіввідкритих пуп’янків (дві-п’ять дрібних квіток іншої форми), а також зображувалося більше листочків різних форм.

 Зберігаючи єдину композиційну схему, Пелагея Глущенко наповнює її дрібними деталями, безмежжям зміни колірних рішень.

 Тетяна Акимівна Пата

 Тонкий ліризм і віртуозність творчості Тетяни Акимівни Пати — один із витоків «класичного» петриківського розпису.

Майстриня тривалий час натхненно працювала, і саме її пошуки стали основою петриківського промислу, який було започатковано в 50-х роках ХХ ст. Її роботи добре відомі як у нашій країні, так і за кордоном. Сьогодні вони прикрашають провідні музеї світу.

 Народилася Тетяна Пата в селі Петриківка Дніпропетровської області. Перші навички малювання вона Т. А. Пата (1884—1976) отримала від бабусі й мами.

 У 14 років почала самостійно розписувати печі, а потім виконувати малюнки (мальовки) на папері. Тетяна Пата несе глядачам ліричний і ніжний, пишний і віртуозний світ українських квітів.

 Невтомна, смілива в пошуках нового, незвичайного, ніким ще не баченого, Тетяна Пата була майстром рослинних композицій. Із часом її букети перетворилися на своєрідні пейзажі та натюрморти. Калиновий ліс заселили птахи й тварини, у класичних українських пейзажах з’явилися фігурки людей. Тетяна Пата приділяла багато уваги навчанню нових майстрів, багато років викладала в Школі декоративного розпису. Т. Пата «Огірки» (1937)



Категорія: 4 Клас Образотворче мистецтво | Додав: SYLER (02.12.2014)
Переглядів: 3248 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Сьогодні до нас завітали:


Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru