Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Мова і мовлення

Тема: Мова і мовлення. (Вправи 1-5.)

Мета: Поглибити знання учнів про мову як найважливіший засіб людського спілкування; навчити дітей диференціювати зміст термінів «мова» і «мовлення»; розвивати індивідуальне мовлення кожного учня.

Обладнання: Малюнки із зображенням просторів космосу, вулкана, мамонта.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу.

II. Ознайомлення з підручником М.С. Вашуленка, С.Г. Дубовик, О.І. Мельничайко, Л.В. Скуратівського «Рідна мова» (частина перша).

1. Звернути увагу на:

а) прізвища авторів підручника;

б) назву підручника («Рідна мова»);

в) умовні позначення.

2. Заучування строфи вірша Сидора Воробкевича «Рідна мова».

Мово рідна, слово рідне,

хто вас забуває,

той у грудях не серденько,

 тільки камінь має.

— Як називається наша рідна мова?

— Чому наша рідна мова називається українською?

Ми маємо свою державу. Пригадайте і назвіть символи нашої держави.

— Розгляньте с.3 у підручнику і прочитайте, що там написано.

— З попередніх класів ви пам'ятаєте, що гімн — це урочиста патріотична пісня, яка уславлює державу.

3. Робота над текстом Гімну України.

а) Читання вірша.

б) Словникова робота.

в) Повторення правил поведінки під час слухання гімну.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Проблемна ситуація.

— Чому кажуть, що мова — жива скарбниця історії народу?

— На це запитання можна дати відповідь, лише ретельно опрацювавши кожну вправу, правила і завдання підручника «Рідна мова».

2. Колективне виконання вправи 1 (усно).

Вправа вимагає розмірковувань учнів з подальшими відповідями на запитання.

— Що ви знаєте про українську мову?

— Чим відрізняється усне мовлення від писемного?

— Як допомагають у спілкуванні міміка, жести, інтонація?

Інформація для вчителя.

«Розв'язуючи проблему: «як люди спілкуються і розуміють одні одних, якщо вони розмовляють по-різному?», — великий швейцарський учений Фердинанд де Соссюр дійшов висновку про доцільність розрізняти мову і мовлення.

Мова — це система засобів спілкування (звуки, слова, схеми словосполучень, моделі речень та відношення між одиницями), яка існує в свідомості її носіїв. Мова — явище соціальне. В повному обсязі вона може існувати лише в спільноті людей. Жодна окрема людина не володіє і не користується всією мовою. У цьому неважко пересвідчитися, погортавши словник рідної мови та посібник із граматики, у яких з більшою чи меншою мірою повноти й докладності зафіксована мова. З'ясується, що аж ніяк не всі слова й усталені вислови нам відомі, що не всі граматичні форми й сти-лістичні фігури ми використовуємо. Можна прожити сто років, жодного разу не вживши сотень відомих людині слів, не кажучи вже про десятки тисяч слів, невідомих їй.

Мовлення — це реалізація засобів мови конкретними людьми в конкретних актах спілкування. Воно має індивідуальний характер і залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища в суспільстві, темпераменту, стану здоров'я та багатьох інших прикмет й особливостей, властивих конкретній людині. Мова живе в мовленні. Через мовлення людина засвоює мову. Якщо немає людей, які б використовували мову в щоденному спілкуванні, у мовленні, вона стає мертвою. Отримати уявлення про таку мову дає можливість тільки «застигле» мовлення — писемні тексти, а в наш час — також грамофонні та магнітні записи. Якщо, звичайно, їх було зроблено». (Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. — Львів: Видавництво «Сполом», 2001, — с. 14).

Доступне пояснення вчителем змісту термінів «мова» і «мовлення».

(Пояснення супроводжується кресленням на дошці необхідних кілець і записом термінів.)

— Діти, уявіть собі такий дивний океан слів, що вміщує всі слова української мови, які тільки існують від часу створення і розвитку нашої мови.

Це — МОВА. Але жодна людина не здатна оволодіти всіма словами рідної мови. Ось, наприклад, коли маленька дитина починає говорити, вона знає кілька слів, потім, пізнаючи світ, ця дитина пізнає й нові слова, які називають оточуючі предмети. А коли дитина навчиться читати, то її запас слів збагачується ще більше, бо черпає вона це багатство з книг. Отже, запас слів, яким володіє конкретна людина, — це МОВЛЕННЯ. Кожна людина здатна розвивати своє мовлення. Тому мовлення є одним із показників загальної культури особистості.

Висновок. Мова — це ширше поняття, а мовлення — вужче. У мовленні, крім лексичного запасу, велике значення мають міміка, жести, інтонація.

Інформація для вчителя.

«Міміка (від грецького — «наслідуваний») — це рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини. Особливо «промовистими» є рухи м'язів навколо очей і рота. За ними досвідчені «людинознавці» можуть сказати про характер людини, її настрій, налаштованість на співрозмовника не менше, а часом більше, ніж за словами мовця.

Особливим порухом м'язів обличчя (очей, губ) є усмішка. Дослідники розрізняють майже два десятки видів усмішки, які відбивають різні почуття й душевні стани: задоволення, недовіру, зніяковіння, симпатію, погорду, презирство і т.д. Синонімом усмішки в українській мові є слово посмішка, однак воно частіше вживається у значенні «глузлива усмішка», яка «відбиває глузування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь».

Усмішка є винятково важливий несловесний знак етикетного спілкування. Дружня усмішка усуває настороженість або агресивність, долає всілякі перешкоди у спілкуванні з людьми». Вона створює позитивну атмосферу спілкування. Вважається, що відкрите обличчя, прямий погляд, привітна усмішка — це прикмети людини чесної, розумної, вихованої.

В американському суспільстві вже не один десяток років поширене гасло Keep smiling. — «усміхайтесь!». З усміхненою людиною приємніше мати справу, ніж із насупленою, похмурою. А по-друге, за твердженням тамтешніх психологів, коли людина усміхається, то, якщо вона навіть має якийсь клопіт, негаразди, зіпсований настрій, через 10-15 хвилин їй полегшає на душі. Радимо й читачеві за відповідної нагоди спробувати цього засобу. Потрібно силою волі втримати на обличчі впродовж чверті години усмішку — і тоді неодмінно на душі розпогодиться.

Як спостерегли дослідники, жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Так, вони здатні розрізнити не менше 10 емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу та ін. Чоловіки ж здебільшого помічають один стан — відразу (антипатію).

Жести (франц. geste — «жест, рух») — це виражальні рухи рук. Із жестикуляцією те ж, що й з мімікою: одні народи дуже полюбляють жестикулювати, інші чинять це значно меншою мірою, ще інші намагаються уникати жестикуляції назагал. За даними досліджень, якщо впродовж годинної розмови італієць жестикулює в середньому 120 разів, француз 80, то фінн — тільки 1 раз. Проте і в межах однієї країни, на різних її теренах, ставлення до жестикуляції часом помітно відрізняється. Так, на півночі Франції майже не жестикулюють, а той, хто це робить, не вважається надто вихованим. На французькому півдні, навпаки, не справляють позитивного враження ті, хто не жестикулює, до того ж не торкається співрозмовника руками. Марсельців у Парижі впізнають насамперед за жестикуляцією. Є відмінності щодо жестикуляції в межах однієї країни і в соціальному плані. Скажімо, у США, «що вище соціальне становище людини, то менше вона жестикулює».

У Вірменії протягом багатьох років у школі, вдома і в громадських місцях дітей навчають не жестикулювати. Жести, особливо вказівні, вважаються поганим тоном, і тому всі виховані, інтелігентні люди намагаються уникати жестів і прищеплюють своїм дітям навички говоріння без супровідних жестів. Це, звичайно, приводить до емоційного збіднення мовлення, до втрати живого колориту й виразності. Значно менше, ніж росіяни, жестикулюють татари і башкири.

Українці щодо жестикуляції займають у Європі серединне становище. Нам далеко як до італійців, так і до фіннів. Проте і серед нас є індивіди, котрим інколи дають слушні поради чи настанови: не махай руками, як вітряк крилами, не роби вітру руками та под. Буває, що співрозмовник просто відсувається чи відступає на безпечну відстань, натякаючи, що не хотів би стати жертвою надміру запальної жестикуляції партнера.

Для того, щоб висловити окрему думку (волевиявлення, почуття), у мові існує спеціальна одиниця — речення. Будь-який зв'язний текст, включно з діалогом чи полілогом, являє собою послідовність речень. Однією з прикмет речення як найменшої комунікативної одиниці є інтонація.

Якщо слухати мовлення з-за стіни, то, напевно, не вдасться розпізнати слова і довідатися, про що йдеться, але за інтонацією можна встановити, скільки було вимовлено речень, точніше висловлювань.

Як синонім терміна «висловлювання», у мовознавчій літературі використовується також слово «фраза».

Інтонації як виражальному засобові усного мовлення належить дуже істотна роль. Наприклад, фразу Дякую! можна вимовити м'яко або грубо, тепло або холодно, сором'язливо або безпардонно, відкрито або скрадливо і т.д. Якщо ця фраза прозвучить іронічно, глузливо, єхидно, то на адресата така інтонація справить більше враження, ніж зміст слова дякую.

Інтонація — явище складне. Кожен із її компонентів має своє функціональне призначення у вираженні змісту висловлювання, досягненні комунікативної мети, отже, належить до сфери культури й етикетності мовлення «.

(Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. — Львів: «Сполом», 2001. - с. 54, 55, 69-71, 72).

3. Усний переказ (за вправою 2).

а) Самостійне читання тексту учнями.

б) Словникова робота.

в) Пояснення заголовка «Безсмертний скарб».

г) Переказування тексту учнями.

д) Виконання завдання 3 (переказування самостійно прочитаної раніше легенди або розповіді з серії «А це цікаво «).

Фізкультхвилинка.

4. «Поміркуймо разом» (за вправою 3).

а) Прочитайте текст. Поміркуйте над прочитаним.

б) Дайте відповіді на запитання третього абзацу вправи 3. (А чи можеш ти сказати, що вже знаєш рідну мову, що вмієш використовувати її багатства у власному мовленні? Що для цього потрібно?)

в) Колективна практична письмова робота над розвитком власного мовлення (виконання завдання 2).

5. Вправа-спогад (за вправою 4).

а) Самостійне читання тексту вправи.

— Знайдіть і прочитайте будь-яке питальне речення у цій вправі. Спробуйте дати відповідь.

б) Спогад про першу книжку (завдання 2).

в) Самостійна письмова робота (завдання 3).

— Прочитайте, які назви книжок та їх авторів ви записали.

— Чим особлива, цікава прочитана вами книжка?

— Чи пам'ятаєте назву видавництва, яке видрукувало цю книгу?

— Яку із прочитаних книжок ви порекомендуєте своєму товаришеві?

6. Робота за таблицею «Правильно вимовляй і пиши» (с. 5).

IV. Домашнє завдання з інструктажем.

Вправа 5, повторити вірш Т. Шевченка із вивчених раніше.

V. Підсумок уроку.

— Яке із двох понять «мова» і «мовлення» ширше?

— Що означає мова?

— Що означає мовлення?

— Як ви можете розвивати своє мовлення?



Категорія: 4 Клас Рідна мова | Додав: SYLER (26.07.2015)
Переглядів: 431 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 40
Гостей: 39
Користувачів: 1
Директор
Сьогодні до нас завітали:
Директор, valentinanewerowa2015, luda

Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru