Форма входу

Зареєструватися
Реклама
Сертифікат


Вимоги до товаришування, спільної гри, праці, навчання

Тема: Вимоги до товаришування, спільної гри, праці, навчання.

Мета: розкрити поняття дружби; навчати дітей розуміти один одного; формувати такі риси характеру, які допомагають у спільній справі; виховувати дружні стосунки між учнями.

Обладнання: аркуші для тестування, скринька для порад.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Огляд малюнків.

Визначення найрозлогішого родовідного дерева.

2. Робота у парах.

Розповіді про своїх рідних один одному (3—4 хвилини).

— Розкажіть, що цікавого ви дізналися про рідних товариша.

3. Бесіда за змістом оповідання М. Герасименка «Красива палиця».

— Як ви ставитеся до Юрка?

— Який він? (Жорстокий, байдужий, рішучий.)

— Що б ви сказали Юркові, якби були з ним знайомі?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Бесіда.

— Що дорожче за золото, сильніше від бурі, міцніше за сталь? (Дружба.)

— Які думки у вас з'являються, коли ви чуєте слово «дружба»? Поясніть відповідь.

— Які ви знаєте прислів'я про дружбу?

— Поміркуйте над кожним із ваших прикладів.

IV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

Отже, сьогодні ми присвячуємо урок дружбі: ознайомимося з вимогами до товаришування, спільної гри, праці, навчання, дізнаємося, що означає «бути справжніми друзями».

V. ПЕРВИННЕ СПРИЙНЯТТЯ ТА ОСМИСЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Робота за підручником.

• Читання мовчки оповідання «Друзі» (с. 38) з подальшим обговоренням.

— Чи можна Олега і Сашка назвати справжніми друзями? (їх не можна назвати справжніми друзями, бо друг — це той, хто не хворіє разом, а допомагає одужати; хто не прогулює уроки разом із товаришем, а дає корисні поради, спонукає до добрих вчинків, ніколи не зраджує.)

2. Опрацювання вірша М. Пригари «Тайна».

А у мене новина: В мене тайна є одна! А яка у мене тайна, Я нікому не скажу. От лиш Галочці, звичайно,— Я із Галею дружу. Я скажу лиш наодинці. Не скажу про це Маринці, Бо Маринка наша все, Мов сорока, рознесе. Тільки я скажу потому: «Не кажи, гляди, нікому. А розкажеш хоч комусь, Я з тобою роздружусь».— Раптом ранком біля ґанку Зустрічаю я Тетянку. Щось не терпиться мені: Чи сказати їй, чи ні? Тільки що це? Вір не вір, Знає тайну цілий двір Як це сталось? Ціле диво! От яка я нещаслива.

— Чи можна товаришувати з дівчинкою, героїнею вірша?

3. Заслуховування оповідання з подальшим обговоренням.

Чесність у взаєминах із другом — це теж правило. Послухайте ось цю розповідь, оцініть поведінку подруг.

«Коли вчителька принесла контрольні, Оля з Яною були ще подругами. Учителька виставляла оцінки у журнал. Кожен називав свою оцінку. Черга дійшла до Олі. Оля сказала: «Вісім балів*. Яна аж підскочила і крикнула: «Вона говорить неправду! У неї сім балів».

Оля образилася на Яну. Вона сказала: «Я вчинила погано, але чи по-чесному вчинила ти?»

— Як ви думаєте, діти?

— Як би ви вчинили на місці Яни?

4. Творча робота.

Послухайте розповідь Катрусі і допоможіть дівчинці знайти подругу. Свої поради напишіть на картці і вкиньте до скриньки.

«Мені не щастить на подруг. Спочатку я дружила з Ніною. Вона хоропіа дівчина, щира, але тріпіки лінькувата. їй би на дивані весь день лежати і дивитися телевізор. Мені було нецікаво з нею. Ми не сварились, а просто роздружились.

Я почала ходити з Настею. Я їй дещо розповіла про Ніну. Ніякого чесного слова з неї не брала, щоб мовчала, що це таємниця. Адже й так зрозуміло: подруга подрузі каже, а далі — могила. Хіба ні? А язиката Настя роздзвонила по всій школі. Тепер я з Настею не розмовляю, хоча вона до мене підлизується.

Із Ларисою у мене теж дружба не клеїться. Вона мені щось торочить, а я її слухаю. Коли ж я хочу щось розповісти, Ларисі слухати ніколи.

Мені дуже хочеться мати справжню подругу. Але з ким дружити? Оксана — донощиця і ненажера, Віка — хвалькувата, Марійка -- тільки ляльками грається. А Женька зараз нерозлийвода з Ніною. Я зовсім розгубилася, не знаю, як бути далі*.

5. Інсценізація вірша «Справжні подруги».

Ми зараз станемо свідками розмови доньки і мами. Судіть самі, чи правильно розуміють дівчатка Люда та Рита, що таке дружба. Ведучий: П'ятикласниця Людмила

Вранці мамі заявила:

Люда: Все, до школи я не йду!

Я не стерплю цю біду.

Щастя скінчено моє,

Адже в Рити джинси є!

І тепер зі мною Рита

Відмовляється дружити.

Ведучий: Здивувалась мама дуже:

Мама: Ви ж були найкращі друзі!

Люда: Так, але сказала Рита,

Поки буду я ходити

Не у джинсах, а в спідниці,—

їй не хочеться дивиться,

Бо вона вважає: жінці

Для краси потрібні джинси.

Мамо, дружбу виручай:

Джинси і мені придбай. Ведучий: Мама спершу подивилась

На похнюплену Людмилу,

Потім мовила:

Мама: Діла-а-а-а,

Справжні подруги.., Ведучий: Й пішла... А ви як вважаєте,

Це справжні подруги чи ні?

6. Бесіда.

— Як дівчатка розуміють дружбу?

— Яке людське «Я» для них головне? (Зовнішнє.)

— Чи може бути зовнішність головною характеристикою людського «Я»? Чому? г

— Хіба можна називати Риту справжньою подругою? А Людмилу?

— Чи доводилося вам зустрічати таких друзів у своєму житті?

— Розкажіть, що заважало у спілкуванні з такими друзями,

7. Гра «Корабель і скелі».

Луцій Антей Сенека, римський філософ і письменник, говорив: «Дружба закінчується там, де починається недовіра». Отже, одним із правил дружби є вірність товаришеві, чесність перед ним. Другові можна довірити будь-яку таємницю, справу, навіть власне життя. Давайте пограємось у гру «Корабель і скелі». «Кораблю» вночі небезпечно пливти, бо можна, натрапивши на «Скелі», розбитися. Та «Скелі» — вірні друзі «Кораблю», і їм «Корабель» довіряє власне життя.

Правила гри: «Кораблю» зав'язують очі, «Скелі» розташовуються серед класу на певній відстані. «Корабель» має пройти між «Скелями». Ті при його наближенні попереджають про небезпеку шумом.

Добре було нашому «Кораблю» пливти між «Скелями»? Чому? Бо вони надійні, віддані. їм можна довіритись. «Скелі» — це ви, школярі, діти однієї сім'ї —■ класу. Ви разом навчаєтесь, розважаєтесь. А навчання — основна ваша праця — вимагає уміння дружити з усіма в колективі, довіряти одне одному, допомагати, співчувати, поважати, радіти не тільки особистим успіхам, а й досягненням кожного окремо та класу в цілому. Вам разом крокувати ще багато років. І щоб зберегти дружні стосунки, слід дотримуватись певних правил під час навчального процесу.

(На дошці з'являється запис: дружба, допомога, тактовність, добрі поради, взаєморозуміння, відданість, взаємоповага, вміння зберігати таємниці, надійність, чесність, впевненість, щирість, уміння прощати.)

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Гра «Так чи ні».

Прослухайте твердження: якщо згодні — поставте знак « + », якщо ні — «—».

1) Коли хтось говорить — слухай.

2) Іронічно посміхайся, якщо товариш відповідає неправильно.

3) Перебивай того, хто говорить, і викрикуй свою відповідь, щоб учитель тебе похвалив.

4) Кожний говорить по черзі, а не всі водночас.

5) Якщо однокласник одержав два бали, про це необхідно розказати сусідам.

6) Якщо хочеш висловитися, підніми руку.

7) Не заздри тим, хто добре вчиться.

8) Ображайся, коли вчитель викликав до дошки не тебе.

9) Не смійся, коли хтось говорить неправильно.

10) Критикуй свого друга у присутності всього класу.

11) Розкажи вчителю, що сусід по парті списує з чужого зошита.

2. Гра «Масаж».

Діти, іноді трапляється так, що з якоїсь причини ви заподієте біль товаришу, штовхнувши його чи навіть ударивши. Агресія та біль викликають у товариша відповідну реакцію. Але якщо по-іншому поставитись до «биття», то воно стає приємним, дружнім, та ще й корисним, бо стимулює нервові закінчення, поліпшує кровообіг, знімає м'язове напруження, створює бадьорий настрій. Я пропоную вам пограти у гру «Масаж*. (Учитель ділить клас на два варіанти.)

Діти другого варіанта сидять спиною до першого варіанта, останні м'яко постукують пальцями по спині партнера. Це постукування має бути схбжим на легкий цокіт копит коня, який біжить підтюпцем. Почніть від плечей і поступово по всій спині спускайтеся до поперека. Постукувати треба по черзі то правою, то лівою рукою. (Масаж триває 2 хвилини.)

А тепер поміняйтеся ролями.

— Як ви почуваєтеся?

— Що сподобалось більше: робити масаж чи відчувати масаж на собі?

— Чи готові ви грати ще?

3. Гра «Привітання».

— Тоді скажіть, як ви вітаєтесь із товаришами?

Можна вітатись і по іншому Ви покажете в грі, наскільки уважно мене слухаєте і вмієте швидко виконувати завдання. Привітатись одне з одним треба певними частинами тіла. Поверніться один до одного обличчям.

— Права рука до правої руки!

— Ніс до носа!

— Спина до спини!

— Долоня до долоні!

— Вухо до вуха!

— П'ятка до п'ятки!

— Щічка до щічки!

— Великий палець до великого пальця!

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Гра «Обери стежку».

Ви побачили стовпчик. На ньому три таблички:

1) Ліворуч підеш — гарну іграшку знайдеш.

2) Праворуч підеш — зробиш добру справу для друга.

3) Прямо підеш — потрапиш у Країну Чудес.

— Яку дорогу ви оберете? Чому?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Змінити зміст висловлених у вірші тверджень (с. 38—40). Якщо одному це зробити важко, завдання можна виконати із товаришем.



Категорія: 3 Клас Природознавство / Я і Україна | Додав: SYLER (10.01.2015)
Переглядів: 749 | Рейтинг: 0.0/0

Можливо вам також будуть цікаві наступні конспекти:
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.


Зареєструватися
Реклама
Статистика

Онлайн всього: 18
Гостей: 18
Користувачів: 0

Сьогодні до нас завітали:
vachevska, mosklm

Яндекс.Метрика
  Рейтинг@Mail.ru